Історія про те, як я розкрив рота від штольні у музеї підводних човнів,
а потім піднявсь до Генуезької фортеці Чембало не "з того входу"
БАЛАКЛАВА
Близько 890 км. від Києва. День 3
15-20 хвилин їзди на маршрутці від Севастополя, і я у Балаклаві. Автобус підвозить аж до Бухти. не тре ніде блукати в пошуках живої історію. І ось вона, набережна і бухта - як на долоні). А навколо класика: куууупа точок продажу харчів і всяких сувенірів. Та не це мене цікавить. Обравши екскурсію в путівникові, я вирушив до музею підводних човнів - головної мети поїздки у Балаклаву.
Узяв квиток "вільний прохід", тобто без екскурсії. вартість - 25 грн. але до найближчої екскурсії лишалося 1,5 години. А бажання послухати екскурсовода перехилило мою нетерплячку хутчіш рушити у напівтемряяяяяву))). Тож, до цього часу, до початку екскурсії була нагода піти підкріпитися, щось купити. на моє здивування, у курортному місці усі магазини, що поблизу бухти, позакривалися на обід). Нєє, я нічо не маю проти обідів, але ж це курорт, прибуток "по умолчанію" має надходити 24 години на добу))). з київських пагорбів питання "обід" якось дивно звучить)).
Нарешті, дочекавсь потрібного часу і рушив до музею. Тут тре більш показувати, а не розказувати. Ось це дууууже довга штольня, по якій до підводних човнів доставлялися ракети.
Оскільки підводні човни з 1993 року тут не "живуть", єдине, що може нагадувати присутність справжніх військових човнів - це фотоспогади:
Ну а ось сам канал, по якому колись переміщувалися підводні човни. Глибина - 8м, а ось завширшки - не знаю. на око також метрів 8, мо, трохи менше навіть.
А ось звідси човни виходили у відкрите море):
Click to viewНу а далі на мене чекала Генуезька фортеця, яка знаходиться на найвищій точці Балаклави. Згори уся бухта як на долоні, дуууже красивий краєвид відкривається:
Ну а далі памятник військово-оборонної архітектури XIV століття - Генуезька фортеця Чембало, яка розташувалася на горі Кастрон:
Аааа, не розповів я чому "не того входу" до фортеці піднявся))). Піднявся я зі звичайної досить крутої гори. І тут мене зустріли двоє контролерів.
- А що ви тут робити, - питають.
- До фортеці піднявся, - мабуть, зовсім неінформативно відповів я. Це яке питання, така і відповідь)))).
- А вхід з іншого боку, - пояснюють далі.
- То що ви мені пропонуєте, спуститися і зайти "з того боку"?)
- Ні, просто заплатіть за квиток, - кажуть.
- Ок, скільки?
- 20 грн. А взагалі, ми тут зайців ловимо.
- Ну, я ж не знав, що у вас тут вихід. Ніде ж це не позначено....
Так чи інакше, мені побажали гарної подорожі і я вирушив до башт фортеці. Скажу чесно, від неї залишилася лиш назва, ріжки та ніжки. та ще й без екскурсовода важкувато розібратися в самих лише німих каміннях...
День поступово підходив до свого завершення, потрібно було вирушати до моїх севастопольських тимчасових апартаментів. Еххх, чудове місто, жаль, що лише 1 добу такий дорогоцінний час мені виділив на знайомство з Балаклавою.