(Untitled)

[vinddetta]

Ощущение дома. Где я его потеряла?

Comments

[bird_who_speaks]

знакомые мысли)

[vinddetta]

Жень, после твоего статуса "happiness is only real when shared(c)" я вообще поражаюсь параллельности наших мыслей!

[ot_taka_ja]

в мене теж таке було певний час вдома. а от зараз в гуртожитку навпаки відчуваю себе "уютно в месте, где живешь"....не знаю, з чим це пов'язано - може дійсно варто пожити окремо

[vinddetta]

круто, що в гуртожитку тобі зручно! мені тут вже написали ще один комент, приватний, від людини, яка п*ять років не живе з батьками. Про те, що треба насолоджуватись тим, що я живу не одна і хоча б є кому спитати, чи я плакала...
Не знаю, що тут казати...
Усе це так відносно, так суб*єктивно. Мабуть, залежить лише від внутрішнього стану конкретної людини.
Зараз мені понад усе хочется самотності. Не виключено, що коли буду жити одна, сумуватиму за батьками. Та краще буду жити одна - і сумуватиму, мені здається.

[ot_taka_ja]

знаєш - я спеціально сказала "окремо", бо повернення в пусту квартиру, де навіть нікому буде слова сказати по вечорах - це не те, на що можна проміняти життя з батьками, імхо
взагалі......я б дуже не хотіла жити сама, мабуть...)

[vinddetta]

А мне хотелось бы возвращаться именно в пустую квартиру сейчас. Вокруг так много людей целый день, и мне не хватает одиночества, видимо.