і знову про розвиток

[vio_rica]

Я не знаю, чи можливо розвинути свою душу в молитвах і медитаціях, знаходячись десь в ізоляції від людей. Мабуть монахи, затворники, аскети і досягають вершин душевного розвитку

Comments

[tani_flint]

ага, есть такие люди, пообщавшись с которыми, заряжаешься энергией на полгода :)

[vio_rica]

і тобі дякую - на багато роздумів конструктивних наштовхуєш:)

[vio_rica]

зара почитаю

[svitovyda]

В одній мудрій книжці вичитала, що це дуже просто бути простим-хорошим-терплячим-правильним десь високо в горах, в повному усамітненні... Медитація - це злиття зі світом, а не відокремлення від нього, істинні ґуру можуть медитувати-зливатись-зі-світом не тільки в повній тиші і усамітненні, вони вслухаються і приймають все, що відбувається навколо них - сприймають все одним єдиним гармонійним цілим, знаходячи в собі місце для кожної дрібнички, в кожній миті знаходячи чого навчитись.
А наше життя взагалі ніц не варте без інших людей навколо нас.

[vio_rica]

я колись близьку людину спитала - чому я не сприймаю медитацію?, вона якась штучна. на що він відповів - а тому що ти більшість часу знаходшся в природній медитації. так от я з ним погодилась. і для цього зовсім не требабути гуру. одночасно важко і легко народитись в місті, рости з містом і натовпом навколо тебе і жити в гармонії зі світом, природою і людьми. у кожного життя варте чогось свого. але ось наприклад природнє становище людини - бути в парі, а що зараз навколо? самі одинаки...

[svitovyda]

саме це я і мала на увазі =), "ґуру" я вжила умовно. класно коли в тебе так виходить :)

по-моєму ніколи невідомо яке природне становище людини, хоча б тому, що весь світ/природа, всі істоти весь час розвиваються, змінюються їх функції і призначення - тяжіючи водночас і до розвитку і до рівноваги. а самітники по-моєму були завжди, як і не надто задумливі примітивні "істоти" - які пливуть за течією, по ходу розмножуючись, як і надзвичайно розумні люди, які створювали гармонійні "вічні" пари...
зараз в природі /людини/ дуууже різко помінялися пріоритети від силового бік розумового, але природа ще не встигла повністю (після мільйонів років "силовухи") освоїтись з цим, знайти нові оптимальні цінності - от багато людей між "фізухою і умняками" мотаються-вимотуються...

[vio_rica]

ну так - нічого сталого не має:))
бажаю легкого і веселого розвитку:)

[maxolya]

Наші думки плинуть в одному руслі(:

[vio_rica]

бо ми зустріли людей з одніє площини і в один й той самий час:))

[la_lucia]

"Мені шкода людей, що клянуть своїх чоловіків і дружин за те, що вони не такі, забуваючи, що їм дана така пара, щоб розвинутись, щоб піднятись.
Я б не погодилась, що «в суперечці народжується істина», я б сказала, що вона народжується в розмові, спілкуванні, дотику - в розмові ментальних тіл."

Якби я захотіла щось таке сказати, я би так і сказала :)

І вищезгаданих людей мені теж шкода. Намагатись когось виправити, тиснучи на нього чи клянучи - остання справа. Істина народжується, як ти і сказала, у спілкуванні, дотику, розмовах. Але для такого шляху обоє повинні мати певний рівень, що частково дається богом, частково вихованням (тільки особистим прикладом батьків! ніякі покарання і жорсткі рамки не дають нічого, якщо батьки самі своєю поведінкою, щодня не надають приклад, вартий наслідування) - терпимість, відкритість, здатність до рефлексії, сприйняття нового. Якщо люди не сприйнятливі, зашорені, бояться показати свою "людяність", вважаючи це слабкістю, тоді про істину і саморозвиток можна забути.

[vio_rica]

ну так - є люди, які "погрязли" в болоті буденності і навіть не підозрюють, що крім шмоток і ненависті до світу, ще можна подивитись на небо і зрадіти першій зірці. але якщо ти вже підіймаєш голову до неба, то тобі не має судитись людина, що ходить по коліно в болоті.