Сенс буття

[vir_ka]

На вихідних була у Видубицькому чоловічому монастирі, дивилась на юних монахів і все думала, що ж спонукає їх іти в послушники, невже вони справді народжуються з відчуттям всеохоплюючої любові до Бога, яку виражають вічному йому служінню. Задумалась і зрозуміла, насправді постриг - це спосіб упрощення власного життя. Життя стає набагато

Comments

[k_karta]

есть такая легенда: как-то встретил крестьянин на дороге священника из соседнего монастыря и спрашивает его: батюшка, вот скажите, чем же вы там занимаетесь? мы здесь землю пашем, сеим, урожай собираем, детей растим, дома строим. а вы, что делаете?
батюшка ему в ответ: падаем и встаем, падаем и встаем...
думаю, что у людей, которые живут в монастыре не все так просто, как кажется: известна цель и не нужно переживать о материальных вещах. И они также идут путем проб и ошибок. Если в результате этот человек может помочь мудрым советом или делом, такой путь оправдан.

[vir_ka]

Погоджуюсь, якщо в результаті вони комусь допомагають, то їх вибір оправданий. Та я говорила не про наслідки вибору а про його факт. Про сам момент коли молода (насамперед, мається на увазі вік) людина приймає рішення служити Богові. Мені було важко зрозуміти чим вони керуються в цей конкретний момент.

[k_karta]

Один из моих друзей несколько лет назад серьезно думал о том, чтобы совершить этот шаг. Но не для того, чтобы уйти от мира и его искушений. Когда человек понимает, что многие вещи вокруг временны, что удовольствия не приносят настоящего счастья, он начинает стремиться к знаниям, к вечным истинам, кого-то жизнь приводит в монастырь, кто-то встречает любимую и создает семью, кто-то начинает помогать людям. У каждого свой вкус

[yanusbs]

Тільки для того, щоби тебе взяли в монастир, треба мати вагоме майно, і відписати монастирю щонайменше квартиру. Нічо?