Слід визнати
Слід визнати, що судячи з повідомлень в ЗМІ, на переговорах "тристоронньої контактної групи з реалізації мирного плану Президента Порошенка" Україна виступає як сторона, що програла війну. Якщо в рукаві у наших перемовників не прихований якийсь великий козир, то наші вихідні переговорні позиції виглядають якщо не програшними, то дуже і дуже слабкими.
Мирні переговори відбуваються тоді, коли жменьці терористів та купці продажних політиків вдалось захопити й утримувати під контролем найбільші міста Сходу України: Донецьк, Луганськ, Горлівку, Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, вони абсолютно безперешкодно перетворюють на укріп-район прикордонне Сніжне, під їхнім контролем перебуває понад 130 км українського кордону з агресором. Захоплено ряд прикордонних КПП, зокрема, Довжанський.
Під суцільним контролем терористів також знаходиться й інформаційний простір: телевежі, кабельні мережі, радіо станції, преса. Опозиційні до терористів ЗМІ або знищені-розгромлені, або відключені. Деяких редакторів й журналістів викрадено й відвезено в невідомому напрямі.
Українські силовики регулярно потрапляють в нищивні засідки, зазвичай, за штурмом військових частин не відбувається жодних дій у відповідь. Терористи змогли безкарно протягом доби обстрілювати командну базу луганських прикордонників.
Так само безкарно щодня піддаються мінометному обстрілу позиції українських силовиків під Слов'янськом та Краматорськом.
Протягом кількамісячної АТО регулярні частини силовиків змогли відновити контроль лише за Красним Лиманом й втратити величезні міста: Маріуполь, Донецьк, Луганськ, тощо. Навколо АТЦ, АТО, та силовиків у цілому була створена аура послідовної некомпетентності, інертності, неквапливості, безвідповідальної імпотенції, активної неспроможності до ефективних дій, неадекватність рішень.
За гучними заявами наших очільників (закриття кордону з Росією, повної зачистки півночі Донецької області від терористів) слідують іще гучніші провали: втрата контролю за кордоном та захоплення нових нп на півночі області.
І до всього цього додалось повернення російських фондових індексів на докризовий рівень (справжня криза у них іще попереду, але не зараз).
Іншими словами: якщо у наших переговорників немає якогось потужного козиря, то на цій війні слід визнати перемогу за Кремлем. Їм вдалось досягти якщо не всіх поставлених перед собою цілей, то частину завдань вони виконали та перевиконали. Зараз лише від доброї волі кремлівських правителів залежить припинення війни на Сході, а значить саме вони, і лише вони можуть диктувати свої умови для нашої капітуляції, аби до кінця цього тижня було припинене кровопролиття.
Як би не було гірко, але слід визнати, що нинішній шлях веде до програшу.
Мирні переговори відбуваються тоді, коли жменьці терористів та купці продажних політиків вдалось захопити й утримувати під контролем найбільші міста Сходу України: Донецьк, Луганськ, Горлівку, Слов'янськ, Краматорськ, Артемівськ, вони абсолютно безперешкодно перетворюють на укріп-район прикордонне Сніжне, під їхнім контролем перебуває понад 130 км українського кордону з агресором. Захоплено ряд прикордонних КПП, зокрема, Довжанський.
Під суцільним контролем терористів також знаходиться й інформаційний простір: телевежі, кабельні мережі, радіо станції, преса. Опозиційні до терористів ЗМІ або знищені-розгромлені, або відключені. Деяких редакторів й журналістів викрадено й відвезено в невідомому напрямі.
Українські силовики регулярно потрапляють в нищивні засідки, зазвичай, за штурмом військових частин не відбувається жодних дій у відповідь. Терористи змогли безкарно протягом доби обстрілювати командну базу луганських прикордонників.
Так само безкарно щодня піддаються мінометному обстрілу позиції українських силовиків під Слов'янськом та Краматорськом.
Протягом кількамісячної АТО регулярні частини силовиків змогли відновити контроль лише за Красним Лиманом й втратити величезні міста: Маріуполь, Донецьк, Луганськ, тощо. Навколо АТЦ, АТО, та силовиків у цілому була створена аура послідовної некомпетентності, інертності, неквапливості, безвідповідальної імпотенції, активної неспроможності до ефективних дій, неадекватність рішень.
За гучними заявами наших очільників (закриття кордону з Росією, повної зачистки півночі Донецької області від терористів) слідують іще гучніші провали: втрата контролю за кордоном та захоплення нових нп на півночі області.
І до всього цього додалось повернення російських фондових індексів на докризовий рівень (справжня криза у них іще попереду, але не зараз).
Іншими словами: якщо у наших переговорників немає якогось потужного козиря, то на цій війні слід визнати перемогу за Кремлем. Їм вдалось досягти якщо не всіх поставлених перед собою цілей, то частину завдань вони виконали та перевиконали. Зараз лише від доброї волі кремлівських правителів залежить припинення війни на Сході, а значить саме вони, і лише вони можуть диктувати свої умови для нашої капітуляції, аби до кінця цього тижня було припинене кровопролиття.
Як би не було гірко, але слід визнати, що нинішній шлях веде до програшу.