Вах! Це грузинський автостоп
Якщо ви колись наважитеся на автостоп, то кращого місця для старту годі й шукати. Кілька історій про цьогорічні мандрівки на попутних машинах по цій гостинній країні, яку пізнали завдяки такому способу мандрів.
Мова не перешкода або Ukraine = friends
Між відомим містечком Боржомі і майже ніким не відомим містом (з цікавою фортеце Рабат) Ахалцихе якихось 50 кілометрів.
Сполучення на поїзді відсутнє, а автобуси не відомо як їздять. На щастя одразу за залізничним вокзалом (куди їздить електричка з Тбілісі) починається траса. Знаходимо вільне місце на узбіччі. Дістаємо наш прапор і за якихось 3 хвилини зупиняється малолітражка. За кермом хлопець років 22-25.
- We are going to Akhaltikhe, by hitchhiking, - кажу я.
Водій стверджувально кивнув головою. Звали його Давид. Говорили, а скоріше намагалися говорити, англійською.
10 золотих правил автостопу
Виявилося, що він працює менеджером у ресторані.
- Ukraine = friends, - пояснив він нам причину, чому зупинився нам.
Навколо була просто шикарна природа. Справжня осінь і гори. На жаль, не фотік лишився у рюкзаку, а той у багажнику.
По приїзду на місце призначення збиралися вже подарувати листівку та пригостити українськими цукерками, як нас покликали до ресторану.
Давід у цей час пішов керувати, а ми - замовляли.
Батько офіціантки виявився українцем.
- Ему и еще 4 мужчинам повезло. Их отправили в ссылку не в Сибирь, а в Грузию, - розповіла вона.
Вже тут чоловіки осіли і одружилися. Коли ж пообідали і попросили рахунок, почули: Давид за вас уже заплатил.
Сперечатися з кавказькою гостинністю (часом агресивною, у позитивному сенсі) даремно.
Як тиждень відпочити у Грузії за 200 євро з перельотом, житлом та їжею
Винний барон та грузинська щедрість
Наступного разу стопили на автостраді - у Тбілісі на Кахетинському шосе. У Грузії це в порядку норми. Аби дістатися туди їхали автобусом у напрямку аеропорту. Кондуктор кілька разів перепитував чи нам дійсно на з’їзді з траси а не у сам аеропорт.
- А, гоп-стоп-автостоп, - радісно прокричав нам шофер (з щирою посмішкою на обличчі) і зупинив. Люблять тут радіти простим речам.
Йшов дрібний дощ. Машин пролітали з шаленою швидкістю. Але вже за хвилин 5 зупинився седан, але водій не їхав у потрібно нам напрямку. Табличку я не робив, адже думав, що вони не працюють тут.
Грузия для украинского туриста: что посмотреть, сколько стоит и особенности
За пару хвилин зупинилася інша машина.
- В аэропорт могу подвести, ребята, - запропонував водій.
Я вже почав себе корити, що не зробив табличку як тут просигналив джип.
- В Сигнахи дети? Садитесь, - дуже доброю російською промовив чоловік років під 60.
Весь час він говорив по телефону - вирішував питання. Водій з нами майже не розмовляв і скоріш був його підлеглим.
- Извините, что вам не уделяю внимания. Я занимаюсь виноделим, - розповів статний чоловік. Сейчас в Кахетии (східна частина Грузії) как раз сбор урожая винограда. Я живу во Франции, но бываю также в Украине. Сотрудничаю с «Шато» и заводом «Бучач».
За певний час ми зупинилися на заправці. Чоловік запросив нас у магазин.
- Берите, что хотите, дети. Не стесняйтесь, - наполіг він.
Ми узяли пляшку «Боржомі».
- И ты бери - сказав він Каті. - Вот еще - возьмите. І він ще пригостив нас шоколадкою.
Винний бос їхав іншою трасою через нас.
- Не могли просто так, вас дети, на той трассе оставить, - промовив він.
Вони зупинили нам за 20 кілометрів до Сігнахі на повороті, де стояли таксисти. Водій покликав одного, дав йому гроші, промовив до нього грузинською і показав на нас.
Винний барон отримав від нас скромний презент - листівку та цукерки.
- Главное, что от души! - сказав він.
На прощання водій дав нам пляшку вина Graneli Tsinadeli. Подібні коштували в інтернеті десь 350 гривень.
Кандидат у мери
Назад машини зупинялися ще швидше. Напевно через те, що я побіг на поклик природи у кущі, а Катя лишилася одна.
Однак і нам двом чекати довго не довелося.
- Видите вот этого мужчину на плакатах? Похож? - представляв себе чоловік років з 40.
Він балотувався у мери Сігнахі - восени 2017 у Грузії пройшли місцеві вибори.
- Мы эту страну с Мишей построили, - ностальгував він.
З’ясувалося, що йому так далеко не треба було, але нас пообіцяв підвезти до прямої траси на Тбілісі.
- Сегодня в Грузии пенсия - 160 лари (40 євро). Мы хотим сделать добавки к пенсии. Есть проблемы с водой - в этом районе нет водоснабжения, - пояснив він.
На прощання кандидат простягнув свою візитівку та промовив: Будут проблемы в Грузии - звоните.
Знайомимося із залізницями Грузії
Бізнесмени, що відпочивають у Трускавці
На трасі Телаві-Тбілісі стояти довго не довелося. Зупинився чорний джип. Двоє чоловіків мали аграрний бізнес і ледь не щороку їздили відпочивати у Трускавець. Були не сильно говірки.
По дорозі, проти наші вмовляння, пригостили холодною кавою.
За ці чотири поїздки, порозмовлявши з місцевими, стільки дізналися про життя у Грузії.