Премо на Білорусь! День третій. «Голі столичні негритянки», забави з бульбашками та нічия «Шахтаря»
Ранок неділі 31-го липня був важким. Я людина режимна, звик лягати не пізніше півночі. А тут - такі зсуви за графіком. Прокинувся коло пів на десяту. Час від часу прокидався вночі, бо Міша, що лежав на сусідньому ліжку поруч у вісні мабуть позував своїми м*язами перед камерами (він - майстер спорту з бодібілдінґу) і для цього часто розводив руки у сторону.
Але то тіки прикол. Дякую хлопцям за житло!
Остаточно прокинувшись я почимчикував до ванної. Вийшовши звідти натрапив на хазяйку.
- Это что еще за новости? - здивована заявила вона.
Я потім жартував, щоб «новостью» це стало, якби із вбиральні вивалилася гола негритянка з волоссям до п*ят. :D
- Я приїхав до Міші і Валери, - заявив я і направився до кімнати.
Потім хлопці казали, що вона просила сотню за мене.
- Она помешана на деньгах. Если стираем вещи больше двух раз - заставляет платить, но мы и так отдаем деньги за жилье, - пояснили хлопці.
Виходжу на вулицю. Потішило оголошення у під*їзді:
Заїхав на вокзал - показав код і забрав свій квиток без черги. Зручно, бо до кас стояла купа народу.
Потім на метро поїхав подивитися на будівництво «Олімпійського». Саме на цій арені у 2012 пройдуть матчі Євро.
Сподобалася машинка - «Фольц» та й ще оранжевого кольору. Хочу такий :)
Йду вулицею Червоноармійською/Великою Васильківською. Вздовж неї - недешеві машинки. Думаю: от Київ такий засраний, міський транспорт хєровий, а тут такі тачки.
Оригінальний рекламний трюк
Неподалік від площі Толстого (не Товстого, як жартували ми колись) один будиночок нагадав Будапешт. Якась угорська архітектура.
Вулиця Новий проїзд. Просто фото композиція.
Американці у «городі»
Все ж такі екстремали ці графітчики
Ще одна фешенебельна автівка. Кажуть, що Україна - третя найбідніша країна в Європі - лідер із закупівлі елітних машин.
Ну а ось таке на головній площі держави: сміття і табличка з 91-го року напевно.
На Хрещатику біля «Пасажу» зустрічаюся з Валері - дівчиною з Горлівки, що зара теж працює у столиці.
Купивши салатик і посмакувавши пиво у «Пузатій хаті» йдемо до обміннику. Купляю 40 доларів - вони так знадобляться у Білорусі.
Наша наступна мета - музей води.
Простоявши у черзі хвилин з 45 ми нарешті починаємо екскурсію. Дівчина-екскурсовод починає українською, відчувається, що вона повторює ці слова по кілька разів щодня.
- А можете по-русски? У нас - гости из России, - просить один з відвідувачів.
- Ну если люди не против, то можно, - пояснила робітник музею.
Звичайно, що проти ніхто не був.
В експозиції музею все, що пов*язано з живильною вологою: річки, водопроводи і навіть мильні бульбашки. В цілому раджу відвідати: не нудно і пізнавально.
Тут навіть можна самим створити власну річку
І попускати бульбашки
Далі наш маршрут проліг на Поділ. Там ми випили кави у кафешці з креативним інтер*єром і пішли на стадіон, де за кільканадцять хвилин повинен був початися матч «Арсенал» - «Шахтар».
По дорозі пройшли по Андріївському, де на торці одного з будинків хтось лишив ось такі цікаві графіті
Андріївська церква у стилі бароко - чудова робота архітектора Растрелі.
За кілька хвилин - я з Валері опиняємося на Майдані. Я то думав що вже все тут подивився, а й ні. Виявляється, тут є своєрідна «лінійка» - покажчик відстаней до обл. центрів України.
Ось рідний Донецьк
А тут - Луцьк, куди скоро їду
Ну нарешті добігли до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського. Контролери відривають контрольну лінію на квиточках. Кидають їх прямо на асфальт. Подібне було на стадіоні «Шахтар» у 2001 році.
Бусики сьогоднішніх команд
Людей на арені не багато
Диктор оголошує: «Команду «Арсенал» прийшли підтримати наші друзі - курсанти Київського військового училища». На що послугувала реплика Валері: Акоманду «Шахтер» прийшли поддержать Влад и Лера».
Правда, дикторка не заспокоюється: «На сьогоднішній грі присутній віце-прем’єр міністра Борис Колсеников».
Фотаємось на пам*ять
На гостьовому секторі помічаю Жоріка
Стадіон був мовчазним, через це на трибунах було добре чути, що кричать гравці на полі.
- Возьмите его, - щось подібне кричав воротар «оранжево-чорних» Рибка.
Люди без особливого інтересу дивилися на гру. Пожвавлення сталося після першого голу Ферни.
Дехто прийшов у вишиванках. Взагалі за цілий день я побачив з десяток людей по місту у національному вбранні.
У перерві проходимося навколо стадіону. Вболівальник читає програмку
Колега працює у лісі
Повернувшись на місця слідкуємо за матчем. На поле випускаються «каноніра» із забавним прізвищем Мазілу. Стадіон жартує і сміється з цього приводу. Все йшло до логічною перемоги наших. Ай ні - це такий Мазілу забиває «Шахтарю» гол на останніх секундах - 1:1.
Спортивна арена завелася.
Підкріпившись у піцерії ми вирішуємо, що вже час роз’їжджатися. В мене завтра ще один день прогулянки по Києву, а у Валері - важкий робочий день.
Далі буде…
Але то тіки прикол. Дякую хлопцям за житло!
Остаточно прокинувшись я почимчикував до ванної. Вийшовши звідти натрапив на хазяйку.
- Это что еще за новости? - здивована заявила вона.
Я потім жартував, щоб «новостью» це стало, якби із вбиральні вивалилася гола негритянка з волоссям до п*ят. :D
- Я приїхав до Міші і Валери, - заявив я і направився до кімнати.
Потім хлопці казали, що вона просила сотню за мене.
- Она помешана на деньгах. Если стираем вещи больше двух раз - заставляет платить, но мы и так отдаем деньги за жилье, - пояснили хлопці.
Виходжу на вулицю. Потішило оголошення у під*їзді:
Заїхав на вокзал - показав код і забрав свій квиток без черги. Зручно, бо до кас стояла купа народу.
Потім на метро поїхав подивитися на будівництво «Олімпійського». Саме на цій арені у 2012 пройдуть матчі Євро.
Сподобалася машинка - «Фольц» та й ще оранжевого кольору. Хочу такий :)
Йду вулицею Червоноармійською/Великою Васильківською. Вздовж неї - недешеві машинки. Думаю: от Київ такий засраний, міський транспорт хєровий, а тут такі тачки.
Оригінальний рекламний трюк
Неподалік від площі Толстого (не Товстого, як жартували ми колись) один будиночок нагадав Будапешт. Якась угорська архітектура.
Вулиця Новий проїзд. Просто фото композиція.
Американці у «городі»
Все ж такі екстремали ці графітчики
Ще одна фешенебельна автівка. Кажуть, що Україна - третя найбідніша країна в Європі - лідер із закупівлі елітних машин.
Ну а ось таке на головній площі держави: сміття і табличка з 91-го року напевно.
На Хрещатику біля «Пасажу» зустрічаюся з Валері - дівчиною з Горлівки, що зара теж працює у столиці.
Купивши салатик і посмакувавши пиво у «Пузатій хаті» йдемо до обміннику. Купляю 40 доларів - вони так знадобляться у Білорусі.
Наша наступна мета - музей води.
Простоявши у черзі хвилин з 45 ми нарешті починаємо екскурсію. Дівчина-екскурсовод починає українською, відчувається, що вона повторює ці слова по кілька разів щодня.
- А можете по-русски? У нас - гости из России, - просить один з відвідувачів.
- Ну если люди не против, то можно, - пояснила робітник музею.
Звичайно, що проти ніхто не був.
В експозиції музею все, що пов*язано з живильною вологою: річки, водопроводи і навіть мильні бульбашки. В цілому раджу відвідати: не нудно і пізнавально.
Тут навіть можна самим створити власну річку
І попускати бульбашки
Далі наш маршрут проліг на Поділ. Там ми випили кави у кафешці з креативним інтер*єром і пішли на стадіон, де за кільканадцять хвилин повинен був початися матч «Арсенал» - «Шахтар».
По дорозі пройшли по Андріївському, де на торці одного з будинків хтось лишив ось такі цікаві графіті
Андріївська церква у стилі бароко - чудова робота архітектора Растрелі.
За кілька хвилин - я з Валері опиняємося на Майдані. Я то думав що вже все тут подивився, а й ні. Виявляється, тут є своєрідна «лінійка» - покажчик відстаней до обл. центрів України.
Ось рідний Донецьк
А тут - Луцьк, куди скоро їду
Ну нарешті добігли до стадіону «Динамо» імені Валерія Лобановського. Контролери відривають контрольну лінію на квиточках. Кидають їх прямо на асфальт. Подібне було на стадіоні «Шахтар» у 2001 році.
Бусики сьогоднішніх команд
Людей на арені не багато
Диктор оголошує: «Команду «Арсенал» прийшли підтримати наші друзі - курсанти Київського військового училища». На що послугувала реплика Валері: Акоманду «Шахтер» прийшли поддержать Влад и Лера».
Правда, дикторка не заспокоюється: «На сьогоднішній грі присутній віце-прем’єр міністра Борис Колсеников».
Фотаємось на пам*ять
На гостьовому секторі помічаю Жоріка
Стадіон був мовчазним, через це на трибунах було добре чути, що кричать гравці на полі.
- Возьмите его, - щось подібне кричав воротар «оранжево-чорних» Рибка.
Люди без особливого інтересу дивилися на гру. Пожвавлення сталося після першого голу Ферни.
Дехто прийшов у вишиванках. Взагалі за цілий день я побачив з десяток людей по місту у національному вбранні.
У перерві проходимося навколо стадіону. Вболівальник читає програмку
Колега працює у лісі
Повернувшись на місця слідкуємо за матчем. На поле випускаються «каноніра» із забавним прізвищем Мазілу. Стадіон жартує і сміється з цього приводу. Все йшло до логічною перемоги наших. Ай ні - це такий Мазілу забиває «Шахтарю» гол на останніх секундах - 1:1.
Спортивна арена завелася.
Click to view
Підкріпившись у піцерії ми вирішуємо, що вже час роз’їжджатися. В мене завтра ще один день прогулянки по Києву, а у Валері - важкий робочий день.
Далі буде…