Райський Санторіні: дикі пустельні пляжі, храми - пасочки та червоні вулканічні скелі
Санторіні, попри розрекламовані буклети з захмарними цінами, для самостійних мандрівників виявився більш ніж доступний острів. Скажу навіть так - відпочити тут можна не набагато дорожче, ніж у Бердянську, а тим паче в Одесі. Судіть самі, переліт сюди з Афін коштував лише 16,5€, а дорога назад на поромі - 20€.
Окремий номер на 2-х з туалетом та ванною - 25€ (а завдяки booking-у за три ночі проживання отримали кеш-бек у 40$). До послуг бюджетних мандрівників - Lidl (правда, лише один на острові).
Фото: santorinisecrets.com
Взагалі назву Санторіні носить мала група грецьких островів в Егейському морі, але часто так звуть головний острів - Фіра (також можна зустріти Тера, Фера чи Тіра), що входить в архіпелаг Кіклади.
Джерело: upload.wikimedia.org
Площа головного острову - лише 76 км², що майже як площа такого обласного центру, як Тернопіль. З інших острівців заселений лише один - Тирасія, а от на Палеа-Камені, Неа-Камені, Аспронісі та Крістіана людей нема.
Одразу скажу, що Фіра (Санторіні) не найкращий варіант для пляжного відпочинку. А от природа вулканічного острову та мила архітектура мало кого залишить байдужим.
У перший день перебування ми досліджували північ острову - пройшли пішки від містечка Картерадос (де, власне, жили), через столицю острову Фіру до найфешенебельнішого містечка Ойя. Другий день ми присвятили півночі острову. В обох випадках «туди» йшли пішки, а назад верталися на муніципальних автобусах.
Кальдера (з іспанської «великий котел»). Круті схили колишнього вулкану.
1.
Прямо по курсі острів Неа-Камені. Тут немає ані води, ані рослинності, але є марсіанські краєвиди. Сюди роблять екскурсії з Фіри за 20€ + 2,5€ плата за вхід.
2.
Типовий знімок із Санторіні.
3.
На Санторіні два порти: новий (куди прибувають пороми та круїзні лайнери) та старий, звідки, власне, і роблять вилазки на прилеглі острови.
До останнього зробили канатку. Плата в один бік - 6€.
4.
На острові більше 600 храмів і це на 15-тисячне населення!
5.
Не можна так просто пройти і не сфоткатися!
6.
Перепади висот тут просто колосальні. Тому не дивуйтеся, якщо 4 кілометри подолаєте лише за 2-2,5 години.
Вид на столицю - Фіру.
7.
На кальдері просто захмарні ціни на житло. Проте, приватності не так вже й багато. Уявіть, ви п’єте з дружиною шампанське і ніжитеся у джакузі, а натовпи туристів проходять повз вас.
8.
Рослинності тут не багато - напівсухий клімат.
9.
Втім, навіть такого мінімалізму достатньо для створення краси.
10.
Нещодавно супермаркет Lidl потрапив у скандал, адже з упаковки його продукції зрізали … хрести.
11.
Фото: i2-prod.plymouthherald.co.uk
Дорога на північ між двома найбільшими містечками Фірою та Оєю часом проходила просто по вулкану.
12.
І у малолюдних місцях відкривалися гарні краєвиди.
13.
Острів уявляє собою на півмісяць, східне узбережжя, на відміну від західного, пласке.
14.
Це вже вид з повороту на Ойю. Вдалечині видно столицю острову.
15.
Стежку і море розділяють круті скелі. Як тут опинився човен?
16.
Це вже церква неподалік Фінікії.
17.
Ойя виявилася подібною до Фіри.
18.
Білі будиночки та церкви.
19.
У Ойї туричі традиційно зустрічають захід сонця. Купа народу реально псує будь-який гарний захід.
20.
Південь острову - менш туристичний. Саме туди ми відправилися у наш другий день.
21.
Перше місто у списку - містечко Пиргос Каллістіс (Πύργος Καλλίστης). Пиргос означає «башта». Розташоване воно за 7 кілометрів від Фіри. Протягом перших 10 хвилин ми так і не побачили жодних людей.
22.
Живе тут менше тисячі людей. На горі - венеціанський замок, який просто розвалюється на очах.
23.
З Пиргосу видно майже весь острів. Тутешні храми. Греки - православні і власне наші церкви мало чим відрізняються від їхніх.
24-25.
Пиргос - добрий приклад середньовічного містечка з вузькими, вуличками-лабіринтами.
26.
Дорога до наступного містечка Мегалочорі проходила повз стежини між виноградниками.
27.
Я так і не зрозумів, чому так фарбують асфальт. Тільки через красу чи є практичний зміст у цьому?
28.
Церкви ніби пасочки на Великдень.
29.
Біле та синє - кольори не тільки Санторіні, але й усієї Греції.
30.
Стежки між селами часто не асфальтовані. Санторіні здався куди більш сільським, ніж, скажімо, Канарські острови.
31.
Гуляючи пішки можна зустрітися коників і віслюків.
32.
Декотрих з них, на жаль, використовують для забави туричів.
33.
Нетуристичний Санторіні.
34.
Після довгої дороги ми дісталися до дикого пляжу Влічада (чи Вліхада, іноді важко зрозуміти грецьку транскрипцію). Море тут прозоре а вода - бірюзова.
Пляж, звісно, більш відомий через свою нудистсько-гейську направленість, але ми прийшли сюди заради цих видів.
35-37.
Вода і вітер - автори таких витворів.
38.
Потім був затяжний похід до червоного пляжу. На жаль, пройти уздовж берегу не вдалося і тому намотували ще кілька кілометрів. Але побачене вартувало того.
39-40.
Ми настільки були стомлені рельєфом, що напросилися у авто до двох французьких туристів, які підкинули нас до Акротірі.
Макет церкви у дворі.
41.
Тут теж доволі мило.
42.
У Греції народ масово підгодовує вуличних котів. Бездомних псів тут не багато.
43.
«Лада» - то, что выкинуть надо!
44.
У Акротірі теж є своя фортеця.
45-46.
А ось до Маяка на самому краю острову ми вже не встигли.
Фото: greece.greekreporter.com
В цілому північ острову (червоний пляж, пляж Вілчада, Мегалочорі та Пиргос) сподобалася більше. Хоча, звісно, панорами з крутими скелями і білими будиночками у Фірі та Ойї теж вражають.
Всі мої закордонні подорожі у одній публікації
Всі мої подорожі Україною