Премо на Білорусь! День нумер кватро: гуляю у трусах, гавайська кішка та незнайомий «словенець»
Ранком першого дня серпня сам поїхав на Гідропарк. Не дивлячись на те, що у Києві вже був кілька разів, саме цю частину досі не відвідав.
Заспане місто потроху прокидалося і очухувалося від вихідних
З парку непоганий видон на греко-католицьку церкву (праворуч). Вона здається найбільша у столиці.
А от власні і перший з пляжів. У київському Дніпрі я теж волів поплескати своє молочне тіло
Ще одне місце відпочинку
Ось такі у нас свині живуть. Салоїди мля…
Тренажери швидше нагадували кайдани для рабів
Міст у Гідропарку. І знов сміття. Люди, ви хочете жити на смітнику? Невже важко пронести папірець чи кожуру банану до урни? Я завжди так роблю.
Сюди не зручно було заходити
Купатися до речі медики заборонили
А це вже пляж «Дитячий». Непогано облаштований як для України
Вже час йти далі. Повертаюся на правий беріг. Йду пішки по мосту метро. Всі пруть на роботу. Про розвинений громадський транспорт і велосипеди тут не чули. Українці краще простоять у заторі.
Стріт-арт?
Річковий пісочок на будівництво?
Аж очі розбігаються
Такі пам*ятники були не тільки у СРСР. Нагадало статую у нацистській Німеччині. Є в цих режимах багато спільного
Рибак у кедах
ДАЇшники пригальмували білорусів. «Гостиний» прийом у Києві
Чайки та чаєнята на Набережному шосе
Без коментарів
«Європейська» столиця
Заробітки волоцюги. Не чепаю - йду далі…
В той час як у Європі розвивають електротранспорт, у нас його хєрять… Ще з пару років тому тут їздив трамвай. Здається п*ятірка.
Калацаю Набережне шосе
Оце так пляшечка!
І ось ми знову, панове, на природі. На сей раз - на Труханову острові. Про нього теж багацько чув, але жодного разу не був. Виявляється двомовні написи з*явилися тут ще до Євро
З острова відкривається така от картинка
Кидаю речі на пісок. Без рушника та підстилки занурююся у воду. Тут прохолодніше ніж у Дніпропетровську, де плавав позавчора, одначе водичка не пахне цвітучими «мешканцями». На знімку вийшов якийсь злий.
Йду до середині острова. Не знаю взагалі куди дивиться влада міста: може їм таке до вподоби?
Ліворуч за чисельними лотками з пивом та фаст-фудом стоїть у руїнах ця згадка про щасливе дитинство
Природа вражає. Стає дедалі цікавіше…
З одягу одні лише труси. І то сімейні. Пофіг - я відпочиваю! Нереалізоване бажання - причина стресу. Пролазю між заростями та деревами. Побоююся (трохи) кліщів.
Ой, яка краса відкривається моїм очам! Уявляєте, і така дика природа за 20 хвилин від гомінливого центру - бомба
Набридло нести кеди у руках: прив*язую їх до рюкзаку - прикольно
Залазю у повну глухомань - тут будують (правда коли я був нічо не робили) новий міст.
Ну його - повертаюся назад. Бачу оригінальний спосіб, як вигулювати песика
Вдягаюся, бо я вже на Набережній. Подзвонити, як гадаєте?
Крокую Подолом. Ведмедик - націоналіст
На Сагайдачного є такий от конкурент «МакДональдзу». Він навіть назву має співзвучну
Помічаю білл-борд - саме про мене!
На контрактовій купую їжу і у сквері вирішую «заморити черв*ячка». Кияни теж обідають. Що там в них: кефірчик та якісь булочки?
Просидівши з півгодини на лавиці я піднімаюся по Андрівївському. І ось-но «сюрприз»
Ну добре, добре. Буду і про хороше. Сувенірчики на узвозі
Якась кішка з Гаваїв
Таке ось знадобилося у країні, куди прямую
Оце слушна порада, допомагає скажу Вам
А це вже я на «Золотих воротах». Верніше не я :), а те, що я бачу. Перепив «Артемівського»?
На торці будинку на Володимирський помічаю цікаву. Стоп! Десь подібне я бачив. О, нагадує символіку Євро. Квіточки там подібні. Придивіться!
І знов моя оранжева бібка! Люблю
Ще одна. Цього разу - з Полтави
На палаці «України» помічаю салоган (тьху, слоган, не виправляй клятий Word!!!). Беру на своє «озброєння».
О, як же без цього
Сідаю у метро і повертаюся на «Золоті ворота». Тут на Ярославовому валу є буфет «Ярославна» де мона поласувати пиріжками та іншою випічкою. Одразу знаходжу «компаньйона»
Їду на вокзал, де сідаю на «швидкісний трамвай». Такі тут їздять вагони. «Європейська столиця».
Пару станції ще досі «будуються», не дивлячись на те, що офіційно модернізовану лінію відкрили ще у листопаді 2010 року
Якийсь муслім їде поперед мене
Наш старий вагон приїжджає на кінцеву - Михайлівська-Борщагівка. Тут не навісів для пасажирів, ні лавиць
Сідаю у інший трам. Те саме «кіно». Повертаюся на ньому на вокзал.
Швидким кроком йду до бульвару Лесі Українки, де тре забрати у Валерчіка з Міхасем мій рюкзак. Колишню вулицю Комінтерну перейменували у вулицю Петлюри.
А це вже власне і бульварчик, де мешкає Валерчик
Зачепило…
На хаті спакував речі. «Пригостив» Валеру двома печінками печива за 1 грн 99 коп. Він був щедрішим - нагадував мене вареними яйцями. Час йти. Бажаю йому успіхів у кар*єрі, коханні та міцного здоров*я. Поямо з днем народження привітав. Для хорошої людини не шкода.
За кілька хвилин я на вокзалі.
Прошу перехожого зафотати мене. Той не відмовляє :) Провідниця хихикає.
Супутник у моєму купе побачивши мою футболку з написом I feel sLOVenia зацікавлено питає:
- Був у Словенії?
- Ні - друзі подарували. Вони до мене приїжджали. А ти?, - відповів я.
- Так, в мене там сестра живе. За три дні туди поїду. Гарна країна. Туди їздять з Нововолинська маршрутки. Якщо домовишся, то можна за 500 грн доїхати, а так тариф - тисяча, - пояснив спів подорожуючий.
Продовжувати тему я не схотів - втомився і ліг спати. Завтра рано прокидатися - о 6-й ранку я вже у Луцьку. Саме звідси Анатолій Тимощук - легендарний капітан «Шахтаря».
Далі буде...
Заспане місто потроху прокидалося і очухувалося від вихідних
З парку непоганий видон на греко-католицьку церкву (праворуч). Вона здається найбільша у столиці.
А от власні і перший з пляжів. У київському Дніпрі я теж волів поплескати своє молочне тіло
Ще одне місце відпочинку
Ось такі у нас свині живуть. Салоїди мля…
Тренажери швидше нагадували кайдани для рабів
Міст у Гідропарку. І знов сміття. Люди, ви хочете жити на смітнику? Невже важко пронести папірець чи кожуру банану до урни? Я завжди так роблю.
Сюди не зручно було заходити
Купатися до речі медики заборонили
А це вже пляж «Дитячий». Непогано облаштований як для України
Вже час йти далі. Повертаюся на правий беріг. Йду пішки по мосту метро. Всі пруть на роботу. Про розвинений громадський транспорт і велосипеди тут не чули. Українці краще простоять у заторі.
Стріт-арт?
Річковий пісочок на будівництво?
Аж очі розбігаються
Такі пам*ятники були не тільки у СРСР. Нагадало статую у нацистській Німеччині. Є в цих режимах багато спільного
Рибак у кедах
ДАЇшники пригальмували білорусів. «Гостиний» прийом у Києві
Чайки та чаєнята на Набережному шосе
Без коментарів
«Європейська» столиця
Заробітки волоцюги. Не чепаю - йду далі…
В той час як у Європі розвивають електротранспорт, у нас його хєрять… Ще з пару років тому тут їздив трамвай. Здається п*ятірка.
Калацаю Набережне шосе
Оце так пляшечка!
І ось ми знову, панове, на природі. На сей раз - на Труханову острові. Про нього теж багацько чув, але жодного разу не був. Виявляється двомовні написи з*явилися тут ще до Євро
З острова відкривається така от картинка
Кидаю речі на пісок. Без рушника та підстилки занурююся у воду. Тут прохолодніше ніж у Дніпропетровську, де плавав позавчора, одначе водичка не пахне цвітучими «мешканцями». На знімку вийшов якийсь злий.
Йду до середині острова. Не знаю взагалі куди дивиться влада міста: може їм таке до вподоби?
Ліворуч за чисельними лотками з пивом та фаст-фудом стоїть у руїнах ця згадка про щасливе дитинство
Природа вражає. Стає дедалі цікавіше…
З одягу одні лише труси. І то сімейні. Пофіг - я відпочиваю! Нереалізоване бажання - причина стресу. Пролазю між заростями та деревами. Побоююся (трохи) кліщів.
Ой, яка краса відкривається моїм очам! Уявляєте, і така дика природа за 20 хвилин від гомінливого центру - бомба
Набридло нести кеди у руках: прив*язую їх до рюкзаку - прикольно
Залазю у повну глухомань - тут будують (правда коли я був нічо не робили) новий міст.
Ну його - повертаюся назад. Бачу оригінальний спосіб, як вигулювати песика
Вдягаюся, бо я вже на Набережній. Подзвонити, як гадаєте?
Крокую Подолом. Ведмедик - націоналіст
На Сагайдачного є такий от конкурент «МакДональдзу». Він навіть назву має співзвучну
Помічаю білл-борд - саме про мене!
На контрактовій купую їжу і у сквері вирішую «заморити черв*ячка». Кияни теж обідають. Що там в них: кефірчик та якісь булочки?
Просидівши з півгодини на лавиці я піднімаюся по Андрівївському. І ось-но «сюрприз»
Ну добре, добре. Буду і про хороше. Сувенірчики на узвозі
Якась кішка з Гаваїв
Таке ось знадобилося у країні, куди прямую
Оце слушна порада, допомагає скажу Вам
А це вже я на «Золотих воротах». Верніше не я :), а те, що я бачу. Перепив «Артемівського»?
На торці будинку на Володимирський помічаю цікаву. Стоп! Десь подібне я бачив. О, нагадує символіку Євро. Квіточки там подібні. Придивіться!
І знов моя оранжева бібка! Люблю
Ще одна. Цього разу - з Полтави
На палаці «України» помічаю салоган (тьху, слоган, не виправляй клятий Word!!!). Беру на своє «озброєння».
О, як же без цього
Сідаю у метро і повертаюся на «Золоті ворота». Тут на Ярославовому валу є буфет «Ярославна» де мона поласувати пиріжками та іншою випічкою. Одразу знаходжу «компаньйона»
Їду на вокзал, де сідаю на «швидкісний трамвай». Такі тут їздять вагони. «Європейська столиця».
Пару станції ще досі «будуються», не дивлячись на те, що офіційно модернізовану лінію відкрили ще у листопаді 2010 року
Якийсь муслім їде поперед мене
Наш старий вагон приїжджає на кінцеву - Михайлівська-Борщагівка. Тут не навісів для пасажирів, ні лавиць
Сідаю у інший трам. Те саме «кіно». Повертаюся на ньому на вокзал.
Швидким кроком йду до бульвару Лесі Українки, де тре забрати у Валерчіка з Міхасем мій рюкзак. Колишню вулицю Комінтерну перейменували у вулицю Петлюри.
А це вже власне і бульварчик, де мешкає Валерчик
Зачепило…
На хаті спакував речі. «Пригостив» Валеру двома печінками печива за 1 грн 99 коп. Він був щедрішим - нагадував мене вареними яйцями. Час йти. Бажаю йому успіхів у кар*єрі, коханні та міцного здоров*я. Поямо з днем народження привітав. Для хорошої людини не шкода.
За кілька хвилин я на вокзалі.
Прошу перехожого зафотати мене. Той не відмовляє :) Провідниця хихикає.
Супутник у моєму купе побачивши мою футболку з написом I feel sLOVenia зацікавлено питає:
- Був у Словенії?
- Ні - друзі подарували. Вони до мене приїжджали. А ти?, - відповів я.
- Так, в мене там сестра живе. За три дні туди поїду. Гарна країна. Туди їздять з Нововолинська маршрутки. Якщо домовишся, то можна за 500 грн доїхати, а так тариф - тисяча, - пояснив спів подорожуючий.
Продовжувати тему я не схотів - втомився і ліг спати. Завтра рано прокидатися - о 6-й ранку я вже у Луцьку. Саме звідси Анатолій Тимощук - легендарний капітан «Шахтаря».
Далі буде...