Якщо у
столиці Північної Македонії Скоп’є вам стане нудно, то завжди можна з’їздити до природи - у каньйон з інтригуючою назвою «Матка».
І хоч він розташований за 17 кілометрів дістатися туди можна міським автобусом №60 з головної АС. І плата за проїзд символічні 35 денарів (17₴).
Заплатити вдасться лише безготівково - ось такою карткою.
Купити та поповнити її можна у старому автобусі який перетворили на центр обслуговування пасажирів.
1.
У Скоп’є доживають українські автобуси ЛАЗ - на зміну їм прийшли двоповерхові китайські «дабл деккери». Всередині як і у нас - пильна підлога та засмальцьовані поручні.
2.
Дорога малоцікава - за винятком кількох албанських сіл з новими мечетями та червоними прапорами з чорним орлом.
По приїзду на кінцеву здається, що ти десь у Карпатах. Хіба не схоже?
3.
Каньйон - це улюблене місце відпочинку місцевих: активного (байдарки, альпінізм) та пасивного (пиття кави чи алкоголю - дорога майорить туристичними нецікавими кафе та продавцями дешевих сувенірів). Ми ж не розділили ані першого, ані другого і вирішили пройтися по стежині.
Церква Святого Андрія у характерному для Північної Македонії візантійському стилі. Вхід платний. Їхні православні церкви сильно не відрізняються від наших і тому вирішили не заходити. Навколо ще є Андріївський монастир та інші історичні церкви але нам вони були не по дорозі.
4.
Стежка йде під скелями.
5.
Більшість туристів (особливо іноземців) потрапляють у тенета кафешок, але почілитися ми можемо і вдома - шукаємо щось особливе. Далі народу менше - нам це на руку.
6.
Насправді озеро Матка - штучне. Своєю повою воно зобов’язано ГЕС у 1938 році - річку перегородили дамбою і утворилося водоймище. Самі інженерні комунікації знімати не можна - та й немає у них нічого цікавого (далеко не Гребля Гувера).
Навіть хочеться відійти подалі від електростанції аби кадр не псували бетон і дроти.
7-8.
Вид у інший бік.
9.
Скелі нагадали Крим.
10-11.
На стоянці було помічено авто з екзотичними номерками. RKS (Республіка Косово) - частково визнана держава (визнало 113 з 193 країн). Північна Македонія визнала її, а Україна - ні. Нам туди потрібна віза (у Європі ще тільки до Великої Британії та Ірландії). Але дозволяют в’їжджати і по Шенгенській візі (яка вже для нас стає артефактом минулого).
12.
Витративши півтори години відправилися на автобус - на щастя він їздить за розкладом доступним у мережі.
Нам вистачив цілий день на огляд Скоп’є та ще з’їздити на Хрест Тисячоліття і сюди.
Далі буде про інші місця Північної Македонії…
Всі мої закордонні подорожі у одній публікації Всі мої подорожі Україною