Романтичний нічний Донецьк з висоти «винного польоту»
Щойно повернувся з дуже цікавої зустрічі. Мої друзі - Кирило та Ярослав покликали мене на дах однієї з багатоповерхівок проспекту Ілліча. Вірніше я сам напросився, побачивши цієї
весни суперові фотки з висоти.
Приїхав я до вказаного будинку як раз перед сутінками. Побачивши перед під’їздом людей, що заходять всередину я прискорив ходу. Мені щастило. Чекати біля дверей не довелося.
Піднявся на 15-й поверх. Тут здолавши перепону у вигляді дротів та лежачої двері я піднявся на дах. Люб’язний Кирило допоміг мені порадами і подав руку. Одначе це ще не була кінцева точка. По сходах піднявся на саму гору. Вид звідси відкрився неперевершений: усе місто на долоні! Супер!
Тут вже гуділи мої друзі. Вино та шоколадка - були нашої підтримкою цього вечора. Потім почалася фотосесія. Кирило, як професійний фотограф, робив по кілька знімків і старанно виконував кожний знімок.
У цьому проміжку ми говорили про буденне та жартували. Я теж зробив кілька фоток.
За півтори години мені подзвонила Колін - дівчина з Франції, що вчиться у нас. Приїхати вона мала з хлопцем на ім.*я Фабіян - він зі Штутгарту. Я швиденько спустився до низу. Зустрів я їх на зупинці, після купівлі «заправки» у вигляді вина, ми почимчикували на дах. Іноземці без труднощів здолали двері і металеві сходи.
Протягом певного часу я попрацював перекладачем, навіть під час тостів. Відпочинок був під час фотосесій. Всі так хотіли зафоткатися з «туристами».
Із зупинки виїхали швиденько. Я вже за 2 хвилини після приходу сидів у тролі, а мої друзі у маршрутці на Макііївку.
Ось так я відкрив для себе романтичні види на місто в цю ще поки теплу пору року…
весни суперові фотки з висоти.
Приїхав я до вказаного будинку як раз перед сутінками. Побачивши перед під’їздом людей, що заходять всередину я прискорив ходу. Мені щастило. Чекати біля дверей не довелося.
Піднявся на 15-й поверх. Тут здолавши перепону у вигляді дротів та лежачої двері я піднявся на дах. Люб’язний Кирило допоміг мені порадами і подав руку. Одначе це ще не була кінцева точка. По сходах піднявся на саму гору. Вид звідси відкрився неперевершений: усе місто на долоні! Супер!
Тут вже гуділи мої друзі. Вино та шоколадка - були нашої підтримкою цього вечора. Потім почалася фотосесія. Кирило, як професійний фотограф, робив по кілька знімків і старанно виконував кожний знімок.
У цьому проміжку ми говорили про буденне та жартували. Я теж зробив кілька фоток.
За півтори години мені подзвонила Колін - дівчина з Франції, що вчиться у нас. Приїхати вона мала з хлопцем на ім.*я Фабіян - він зі Штутгарту. Я швиденько спустився до низу. Зустрів я їх на зупинці, після купівлі «заправки» у вигляді вина, ми почимчикували на дах. Іноземці без труднощів здолали двері і металеві сходи.
Протягом певного часу я попрацював перекладачем, навіть під час тостів. Відпочинок був під час фотосесій. Всі так хотіли зафоткатися з «туристами».
- Ти відчуваєш цей запах? - спитала в мене Колін.
- Так, це з ДМЗ, - відповів я.
- Чи вони навмисно вмикають печі ввечері? - прослизнула моя думка.
Із зупинки виїхали швиденько. Я вже за 2 хвилини після приходу сидів у тролі, а мої друзі у маршрутці на Макііївку.
Ось так я відкрив для себе романтичні види на місто в цю ще поки теплу пору року…