Частина моєї душі
Досі розпирають враження від походу в гори.
Заркиваю очі, а там - туман, підйоми-спуски і крижана вода.
Порівнюю зі всіма подорожами і розумію, що краще походу в гори може бути тільки інший похід в гори. Ніякі мегополіси і курорти не йдуть в зрівняння.
9 років тому я залишила частину свого серця в Карпатах.
Мабуть, люди які ні разу не прокидаливсь в 5 ранку на полонині в палатці від співу пташок або він перших променів сонця, ніколи не розділять моє захоплення.
Ми ходили в брід, мокли під грозою, стікали потом у підйомі, сміялися до надриву живота, затамовували подих на вершинах.
Давно мені не було так страшно як в першу ніч, коли насувалась гроза. Хоч вона нас і оминула, але з моєю фобією блискавок штанці мої майже намокли)))
Емоції зашкалюють і просять повернутись назад.
Неймовірно вдячна нашій шаленій компанії, особливо Роману і Олі які все організували)
Заркиваю очі, а там - туман, підйоми-спуски і крижана вода.
Порівнюю зі всіма подорожами і розумію, що краще походу в гори може бути тільки інший похід в гори. Ніякі мегополіси і курорти не йдуть в зрівняння.
9 років тому я залишила частину свого серця в Карпатах.
Мабуть, люди які ні разу не прокидаливсь в 5 ранку на полонині в палатці від співу пташок або він перших променів сонця, ніколи не розділять моє захоплення.
Ми ходили в брід, мокли під грозою, стікали потом у підйомі, сміялися до надриву живота, затамовували подих на вершинах.
Давно мені не було так страшно як в першу ніч, коли насувалась гроза. Хоч вона нас і оминула, але з моєю фобією блискавок штанці мої майже намокли)))
Емоції зашкалюють і просять повернутись назад.
Неймовірно вдячна нашій шаленій компанії, особливо Роману і Олі які все організували)