мені дісталися найпрекрасніші дєвочки на світі, хоч вони про це навіть не підозрюють, деякі про те, що вони найпрекрасніші, а деякі про те, що вони мені дісталися ( Read more... )

я набираю пост за постом, ретельно підбираючи слова, а зрештою закриваю вкладку. бо коли текст готовий - він раптом перестає бути потрібним ( Read more... )

 від Керуака стало легше.
втикаймо з насолодою! (с)
б`ю мух, хочу вечір після гамняних іспитів. 
і ще - це від моєї хомячої любові до "запастися" - у мене дах їде від того, що ресурси вичерпані майже. 
слова дурацькі, вернусь до Керуака. там хоч не кирилиця.

Natalie Dee - така крута баришня.
 


( Read more... )

за час, поки в мене не було нету, я раптом чітко усвідомила, що не хочу і не вмію вести блогів. будь-яких.

цей пост - оцей, який я зараз набираю, - він мав бути довгим і детальним, про все на світі, про пічаль і прекрасних людей, і ужасних дибілів, і силу волі, про втому, бажання прaцювати, самокритичість і любимих мужчін вкупі з любімою музикою.

( Read more... )

  Читати, чи там думати, кількома мовами - ще куда ні шло, в
мозгах и на компе встрено по лингве. але пальці, мої пальці, - дуракі, вони
запамятовують тільки одну розкладку на день, і от сьогодні в мене english time,
падла, я я пять разів переписую набране, бо виявляється шо коми-крапки і
букви не в тому ряду.

 те, що я не істеричу по поводу мого диплому в соцсєтях, не значить, що я не істеричу ващє. просто і-нету вдома нема ( Read more... )

мучаю Шевчука. періодично матюкаюся, якщо довго не матюкаюся - це значить, що стримую нудоту.

такі мислішки радували мою голову у 14 років. ну ок, у 15 теж. так само як і монотонний (занудний) наратив, який тіпа його оригінальний стиль, але вже у другому романі це звучить не оригінально, а дико убого.

ох. мене аж тіпає після кожного чергового "а ( Read more... )

це чудово - коли вдома є інтернет. ах, це чудово!

парам-пам-пам, звісно ж я дурочка, але тепер уже дурочка з інтернетом, тобто значно покращена версія.

юппі, можна спати)

рік тому брат у сумці привіз додому нашу дєточку. 
тепер Бор саме переживає підліткову кризу. кожного дня я кажу йому, що він найкращий собака на світі і це допомагає йому подорослішати. напевно)
так шо, отримали ми чудову дитину, ( натомість втратили )