Jun 12, 2015 21:42
сьогодні був плідний день, я багато зробила.
власне, зробила все, щоб не залишити на роботі хвостів і піти з легким серцем у відпустку.
я старалася, все добре розпланувала, нічого не забула, написала всі листи, зробила більше ніж вимагалося тупих таблиць, полила квіти на газоні і домовилась з ИГ, щоб поливав замість мене, не забула про сміття, добре впоралася з переробками накладних, ні на кого не нагримала, жодних психів, і залишилась тільки каса.
і каса цього разу у мене не пішла.
і все. це перекреслило всі денні зусилля, це зіпсувало взагалі всі старання дотримуватись правил і поставило хрест на моїх професійних здібностях.
я терпіти не можу, коли вона не йде.
я зосереджено не даю собі волі розслабитись і втикати, але у підсумку каса все одно рано чи пізно підсуне мені головоломку: де воно ділося?
тепер я не зможу бути щасливою людиною, поки не закрию цей гештальт.
і характерно, що один маленький привід засмутитися одразу перекриває безліч вдалих приводів бути щасливою.
у мене схильність до похмурості.
до речі, про відпустку.
цього року я обрала собі столицю України. це прекрасне і величне місто, я ознайомлюся з його пам"ятками, історичними місцями, побачу велику українську річку Дніпро, підготую звіт, ну і таке все інше
воплі,
київ,
венді-майстриня на всі руки,
лічне,
венді-істеричка,
венді-мандрівник