впізнаю Покальчук
Це був зразок того, як потрібно робити кар’єру,
коли тобі немає чого втрачати, крім ліцензії. Історія цього адвоката
саме така, він мав проблеми з нирками, ходив на іподром, пив мадеру,
і слідом за ним усюди ходила упосліджена й строката
клієнтура із якою він працював, кожної ночі
вони виносили його з останнього бару і несли додому, мов похоронна процесія,
і коли він лежав на їхніх плечах, його адвокатські мощі
гірко оплакували всі трансвестити міста, влаштовуючи ексцеси,
а коли він зранку приходив до тями і помирав від утоми,
вони стояли в придорожній траві і зазирали у вікна,
дивились на його похмільні виверти, на його судоми,
чекали доки він вийде до них терпляче й віддано.
Тому що саме він вів усі їхні божевільні справи,
витягуючи з зашморгу переодягнених політиків і хворих проституток,
підробляв їхні документи, випалював кислотою наколки й рятував від спраги,
лікував бойскаутів від трипера і застуди.
І навіть попри те що ці процеси закінчувалися жахливо,
і в нього були свої складні стосунки з дійсністю,
він завжди втягувався у справи, котрі виграти було неможливо,
він говорив - боротьба з системою приваблює мене своєю безнадійністю.
Конституція, говорив він, це те, що лишається на папері,
режим, врешті-решт, захлинеться у власній патоці,
пам’ятай, говорив він, насправді система відчиняє двері
лише для того, аби прищемити в них твої пальці.
Душі наших політиків, стверджував він - це м’ясні собачі консерви.
Померти в цій країні від цирозу - це померти за свободу.
Перестаючи цікавитись курвами, ти починаєш цікавитись питаннями церкви,
лишаючи всі свої трупи і збочення за собою.
Студенти, які продавали серця і були пов’язані з моргом,
матроси, які в трюмах перевозили револьвери,
священики, які у вільний від служби час торгували морфієм,
відлучені аптекарі, розстрижені репортери,
всі, хто устиг зайняти в цьому суспільстві належну нішу,
від жирних біржовиків до останнього анархіста -
його клієнти складали якщо й не більшу,
то у всякому разі кращу частину населення нашого міста.
І коли якийсь юний студент медицини, розмазуючи по обличчю
теплу косметику, липку помаду, вкладав його врешті спати,
і перевернувши набік, щоби в разі чого не захлинувся, збирався врешті його облишити,
він, перш ніж запасти в сон і примножити власні втрати,
перш ніж і цей хворий клієнт лишав його сам на сам зі страхом,
не маючи сил додивитись як довго він витерпить,
повертався за його голосом і його запахом
і говорив у відповідь -
давай, принцесо, вертайся, іди куди тобі хочеться,
все одно випасти звідси, це те саме що випасти з пам’яті,
в цій чортовій країні краще вже бути збоченцем,
ніж депутатом у якому-небудь місцевому парламенті.
Все одно - скільки б я вас не захищав, стоячи до останнього,
скільки б не викликав у кожного з них справедливу відразу,
вся річ у тім, що їх стимулює наше з тобою протистояння,
тому і тебе, принцесо, не стане одного разу,
все що від тебе залишиться - дихання тепле
і коливання легке, що осиплеться порохом,
і голос твій від цієї тиші остигне й затерпне,
єдине, принцесо, пам’ятай, розмовляючи з богом -
БРАМИ ПЕКЛА НЕ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ БЕЗ ПОТРЕБИ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
Вот образцовый пример, как делать карьеру,
когда терять тебе нечего, кроме лицензии: история адвоката -
он мучился почками, ходил на бега, пил мадеру,
и следом за ним бродила пестрая, странноватая
его клиентура. Они дожидались глубокой ночи,
чтоб из последнего бара вынести его похоронной процессией.
Он покачивался у них на плечах и его адвокатские мощи
оплакивали все трансвеститы города, устраивая эксцессы.
А поутру, когда его корчило, тряслись руки
и сознанье возвращалось к нему понемногу,
они, стоя в траве, глядели в окно на его похмельные муки,
терпеливо и преданно поджидая его у порога.
Ведь он брался за все их сумасшедшие случаи,
из петли вытаскивал переодетых политиков и больных проституток,
подделывал им документы,выжигал кислотой их наколки и невезучих
лечил бойскаутов от триппера и простуды.
Хоть все процессы, что вел он, кончались ужасно
и в отношеньях с действительностью у него были сложности.
Он влазил в дела, выиграть которые просто не было шансов,
он говорил - борьба с системой привлекает меня безнадежностью.
Что у этой страны есть конституция - можно лишь верить,
режим захлебнется в собственной патоке, тяжелый, как панцирь,
помни, если система и открывает двери,
то только затем, чтоб тебе прищемить пальцы.
Души наших политиков - это собачьи мясные консервы,
умереть у нас от цирроза - значит, жизнь отдать за свободу,
перестав увлекаться шлюхами,увлекаешься проблемами церкви,
свои прежние трупы, как концы, бросив в воду.
Студенты, что продавали сердца и были связаны с моргом,
матросы, что револьверы в трюмах везли из-за моря,
священники, что в свободное от службы время торговали морфием,
расстриженные аптекари, отлучённые репортеры,
жирные биржевики и худые анархисты с бородами,
все, сумевшие в нужную нишу запасть -
его клиенты составляли, если не большую часть города,
то уж точно лучшую его часть.
И когда какой-нибудь юный студент-медик, теплую косметику,липкую помаду
по лицу размазав, укладывал его спать на постели -
на бок, чтоб не захлебнулся, и решал - валить уже надо,
он, до того, как уснуть и умножить свои потери,
до того, как и этот клиент оставит его одного у страха в лапах,
не в силах до конца досмотреть, сколько еще он сможет терпеть,
поворачивал голову на его голос и запах
и говорил в ответ -
Иди, принцесса, куда зовет тебя сердце,
все равно ведь, выпасть отсюда так же трудно, как выпасть из памяти.
В этой сучьей стране лучше быть извращенцем,
чем депутатом в каком-нибудь местном парламенте.
Справедливое отвращенье у них вызывая, сколько я не
стоял до конца, вас защищая в этих процессах,
их стимулирует наше с тобой противостояние,
поэтому скоро и тебя не станет, принцесса.
Все, что от тебя останется - дыхание теплое,
трепет легкий, что прахом ложится под ноги,
тишина тебе голос выстудит, схватит за горло,
крепко помни, принцесса, беседуя с богом -
двери ада отворяются не скрипя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
С украинского перевел А.Пустогаров
Из цикла "Радиошансон" (Восемь историй о Юре Зойфере)
коли тобі немає чого втрачати, крім ліцензії. Історія цього адвоката
саме така, він мав проблеми з нирками, ходив на іподром, пив мадеру,
і слідом за ним усюди ходила упосліджена й строката
клієнтура із якою він працював, кожної ночі
вони виносили його з останнього бару і несли додому, мов похоронна процесія,
і коли він лежав на їхніх плечах, його адвокатські мощі
гірко оплакували всі трансвестити міста, влаштовуючи ексцеси,
а коли він зранку приходив до тями і помирав від утоми,
вони стояли в придорожній траві і зазирали у вікна,
дивились на його похмільні виверти, на його судоми,
чекали доки він вийде до них терпляче й віддано.
Тому що саме він вів усі їхні божевільні справи,
витягуючи з зашморгу переодягнених політиків і хворих проституток,
підробляв їхні документи, випалював кислотою наколки й рятував від спраги,
лікував бойскаутів від трипера і застуди.
І навіть попри те що ці процеси закінчувалися жахливо,
і в нього були свої складні стосунки з дійсністю,
він завжди втягувався у справи, котрі виграти було неможливо,
він говорив - боротьба з системою приваблює мене своєю безнадійністю.
Конституція, говорив він, це те, що лишається на папері,
режим, врешті-решт, захлинеться у власній патоці,
пам’ятай, говорив він, насправді система відчиняє двері
лише для того, аби прищемити в них твої пальці.
Душі наших політиків, стверджував він - це м’ясні собачі консерви.
Померти в цій країні від цирозу - це померти за свободу.
Перестаючи цікавитись курвами, ти починаєш цікавитись питаннями церкви,
лишаючи всі свої трупи і збочення за собою.
Студенти, які продавали серця і були пов’язані з моргом,
матроси, які в трюмах перевозили револьвери,
священики, які у вільний від служби час торгували морфієм,
відлучені аптекарі, розстрижені репортери,
всі, хто устиг зайняти в цьому суспільстві належну нішу,
від жирних біржовиків до останнього анархіста -
його клієнти складали якщо й не більшу,
то у всякому разі кращу частину населення нашого міста.
І коли якийсь юний студент медицини, розмазуючи по обличчю
теплу косметику, липку помаду, вкладав його врешті спати,
і перевернувши набік, щоби в разі чого не захлинувся, збирався врешті його облишити,
він, перш ніж запасти в сон і примножити власні втрати,
перш ніж і цей хворий клієнт лишав його сам на сам зі страхом,
не маючи сил додивитись як довго він витерпить,
повертався за його голосом і його запахом
і говорив у відповідь -
давай, принцесо, вертайся, іди куди тобі хочеться,
все одно випасти звідси, це те саме що випасти з пам’яті,
в цій чортовій країні краще вже бути збоченцем,
ніж депутатом у якому-небудь місцевому парламенті.
Все одно - скільки б я вас не захищав, стоячи до останнього,
скільки б не викликав у кожного з них справедливу відразу,
вся річ у тім, що їх стимулює наше з тобою протистояння,
тому і тебе, принцесо, не стане одного разу,
все що від тебе залишиться - дихання тепле
і коливання легке, що осиплеться порохом,
і голос твій від цієї тиші остигне й затерпне,
єдине, принцесо, пам’ятай, розмовляючи з богом -
БРАМИ ПЕКЛА НЕ ВІДЧИНЯЮТЬСЯ БЕЗ ПОТРЕБИ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
ВСЕ, ЩО ТИ СКАЖЕШ, МОЖЕ БУТИ ВИКОРИСТАНЕ ПРОТИ ТЕБЕ
Вот образцовый пример, как делать карьеру,
когда терять тебе нечего, кроме лицензии: история адвоката -
он мучился почками, ходил на бега, пил мадеру,
и следом за ним бродила пестрая, странноватая
его клиентура. Они дожидались глубокой ночи,
чтоб из последнего бара вынести его похоронной процессией.
Он покачивался у них на плечах и его адвокатские мощи
оплакивали все трансвеститы города, устраивая эксцессы.
А поутру, когда его корчило, тряслись руки
и сознанье возвращалось к нему понемногу,
они, стоя в траве, глядели в окно на его похмельные муки,
терпеливо и преданно поджидая его у порога.
Ведь он брался за все их сумасшедшие случаи,
из петли вытаскивал переодетых политиков и больных проституток,
подделывал им документы,выжигал кислотой их наколки и невезучих
лечил бойскаутов от триппера и простуды.
Хоть все процессы, что вел он, кончались ужасно
и в отношеньях с действительностью у него были сложности.
Он влазил в дела, выиграть которые просто не было шансов,
он говорил - борьба с системой привлекает меня безнадежностью.
Что у этой страны есть конституция - можно лишь верить,
режим захлебнется в собственной патоке, тяжелый, как панцирь,
помни, если система и открывает двери,
то только затем, чтоб тебе прищемить пальцы.
Души наших политиков - это собачьи мясные консервы,
умереть у нас от цирроза - значит, жизнь отдать за свободу,
перестав увлекаться шлюхами,увлекаешься проблемами церкви,
свои прежние трупы, как концы, бросив в воду.
Студенты, что продавали сердца и были связаны с моргом,
матросы, что револьверы в трюмах везли из-за моря,
священники, что в свободное от службы время торговали морфием,
расстриженные аптекари, отлучённые репортеры,
жирные биржевики и худые анархисты с бородами,
все, сумевшие в нужную нишу запасть -
его клиенты составляли, если не большую часть города,
то уж точно лучшую его часть.
И когда какой-нибудь юный студент-медик, теплую косметику,липкую помаду
по лицу размазав, укладывал его спать на постели -
на бок, чтоб не захлебнулся, и решал - валить уже надо,
он, до того, как уснуть и умножить свои потери,
до того, как и этот клиент оставит его одного у страха в лапах,
не в силах до конца досмотреть, сколько еще он сможет терпеть,
поворачивал голову на его голос и запах
и говорил в ответ -
Иди, принцесса, куда зовет тебя сердце,
все равно ведь, выпасть отсюда так же трудно, как выпасть из памяти.
В этой сучьей стране лучше быть извращенцем,
чем депутатом в каком-нибудь местном парламенте.
Справедливое отвращенье у них вызывая, сколько я не
стоял до конца, вас защищая в этих процессах,
их стимулирует наше с тобой противостояние,
поэтому скоро и тебя не станет, принцесса.
Все, что от тебя останется - дыхание теплое,
трепет легкий, что прахом ложится под ноги,
тишина тебе голос выстудит, схватит за горло,
крепко помни, принцесса, беседуя с богом -
двери ада отворяются не скрипя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
все, что ты скажешь, может быть использовано против тебя
С украинского перевел А.Пустогаров
Из цикла "Радиошансон" (Восемь историй о Юре Зойфере)