В пошуках кохання...
Їздили ми в ці вихідні шукати кохання. Звісно, шукали його там, де треба - в тунелі кохання. Ось тут:
Але спочатку ми поїхали за ним в Підгорецький палац.
Так ось, приїхали ми туди зраненька, попів на десяту. А в палац-то в неділю пускають з 12 години. Але ми ж маємо намір знайти! Познайомилися з місцевим мешканцем. Ось цим
Розпитали у нього дорогу. Він звелів нам йти до старої липи, там коло неї є лаз, залізти туди і вийдемо прямісінько на місце, де квартирували козаки Богдана Хмельницького. Липу ми знайшли
Лаз коло неї теж був. То ж ми гуськом-гуськом та й втрапили куди нам треба було.
В Підгірцях кохання чомусь не було.
То ж ми вирушили далі. І добралися в той самий тунель кохання. Тунель як тунель. Час від часу них їздить тепловоз і машиніст страшенно злиться на шукасів кохання, які не хочуть з рейок зійти.
Найцікавішою атракцією цього тунелю є дівчатка в коротеньких спідничках-сукенках-шортиках, які чомусь починають враз танцювати, плечкати себе по руках, ногах, шиї та інших оголених місцях і кричати:"Всі гроші за засіб від комарів". А як тільки отримують той засіб, то втирають його в свої ніжки-ручки так еротично :)
Гарні дівчата. Ми за цю мимовільну еротику навіть грошей з них не брали за користування нашим засобом від комарів.
Ми були голодними не менш, ніж комарі, то ж готові були зїсти цілий казан чогось. Ось такий казан
Трохи пізніше ми втрапили в форт в Тараканові, де знайшли ще один тунель кохання, уже без комарів
Загалом, цей форт вартувала відвідати. Але тільки з екскурсоводом, який водив нас підвалами (правда, не погрожував нас там залишити :) ), показував церкву, пральню, кафетерій, вязницю та різні потрібні тільки чоловікам кімнати у закритому військовому містечку, яке вросло на сім поверхів вниз під землю. Кажуть, там ще й зараз блукають привиди солдатів, які просто заблукали в тому лабиринті.
Чи знайшли ми кохання?
Кожен знайшов те, що шукав :)
Але спочатку ми поїхали за ним в Підгорецький палац.
Так ось, приїхали ми туди зраненька, попів на десяту. А в палац-то в неділю пускають з 12 години. Але ми ж маємо намір знайти! Познайомилися з місцевим мешканцем. Ось цим
Розпитали у нього дорогу. Він звелів нам йти до старої липи, там коло неї є лаз, залізти туди і вийдемо прямісінько на місце, де квартирували козаки Богдана Хмельницького. Липу ми знайшли
Лаз коло неї теж був. То ж ми гуськом-гуськом та й втрапили куди нам треба було.
В Підгірцях кохання чомусь не було.
То ж ми вирушили далі. І добралися в той самий тунель кохання. Тунель як тунель. Час від часу них їздить тепловоз і машиніст страшенно злиться на шукасів кохання, які не хочуть з рейок зійти.
Найцікавішою атракцією цього тунелю є дівчатка в коротеньких спідничках-сукенках-шортиках, які чомусь починають враз танцювати, плечкати себе по руках, ногах, шиї та інших оголених місцях і кричати:"Всі гроші за засіб від комарів". А як тільки отримують той засіб, то втирають його в свої ніжки-ручки так еротично :)
Гарні дівчата. Ми за цю мимовільну еротику навіть грошей з них не брали за користування нашим засобом від комарів.
Ми були голодними не менш, ніж комарі, то ж готові були зїсти цілий казан чогось. Ось такий казан
Трохи пізніше ми втрапили в форт в Тараканові, де знайшли ще один тунель кохання, уже без комарів
Загалом, цей форт вартувала відвідати. Але тільки з екскурсоводом, який водив нас підвалами (правда, не погрожував нас там залишити :) ), показував церкву, пральню, кафетерій, вязницю та різні потрібні тільки чоловікам кімнати у закритому військовому містечку, яке вросло на сім поверхів вниз під землю. Кажуть, там ще й зараз блукають привиди солдатів, які просто заблукали в тому лабиринті.
Чи знайшли ми кохання?
Кожен знайшов те, що шукав :)