Моя нірвана....
З того місця, де я сиділа, відкривався ось такий вид. Я сижу на сходах. Прямо переді мною доріжка поміж дерев і там вдалині - озера. На озерах - качки, мандаринки, лебеді...
До речі, мені дуже не радили сидіти на тих сходах, бо любе чмо може причепитися. Але я знаю "чарівне слово":)
До речі, там, вдалині, ось таке
Білий лебідь
Чорний лебідь
Але наразі мене влаштовує саме вид в проекції. Там добре медитується і думається.
Про що думається? Про те, чи варто кидатися в цей омут з головою....
"Подумай добре, ти ж не вівця", - каже мені оцей новонароджений баранчик. Тут йому уже тиждень-два.
"Варто-варто, ти ж хоча б короткий час, але будеш щаслива", - каже оцей хлопець. До того ж, він мені заспівав пісеньку. Я не оглухла, мені його пісенька любові сподобалася :)
А ось цей зі мною розмовляти не схотів. Бо у нього тут...
Але найосновніше, чого сюди приходять люди, це ось ці плямисті красуні та красені
Це - глава родини. Якщо ви думаєте, що він оберігає своє стадо і дбає про них, то помиляєтеся. Він відганяє самиць, коли хтось приносить смачненьке і годує олениць. Гад, він сам все хоче злопати! Ну справжній чоловік :)
А на цьому фото олениця мені нагадує персонажа з "Зіркових воєн", тільки вуха менші :)
А це вже дітки. Цій дітці на фотці - тиждень, воно дуже швидко від мене втекло :)
Цьому всього три дні. Ми його дуже довго шукали у траві :)
Підпустило максимально близько, потім теж втекло :)
Кажуть, мами розрізняють їх за запахом....
Я ще поїду. Тільки цього разу хліба візьму більше, бо один батон злопали за секунду, ще й не усім дісталося :)
Крім того, треба подумати ще... Якщо побачите мене там - підходьте, підем годувати їх разом :)