поруч, та і просто вареників давно не було. З печінкою та яйцем.
Ліпив їх, та за життя все думав. Якесь воно важке стало, взагалі не цього я хотів. Останні місяці мене їбе робота, а я їбу її, нічого іншого в моєму житті вже нема. Тесть, коли казав, що молоді мають працювати, а старі внуків доглядать, ніхуя не шуткував, я це вже дупою відчуваю. Таке, хоч тікай тепер, ага.
А ще, коли сніданки приблизно отак:
то це вже повний пиздець, да?