Львівські канікули. Частина 1.
Багатенько рочків ми збиралися поїхати до славетного міста Львова, та все якось обставини не дозволяли...
Цього разу ми просто купили квитки, а обставини вже мали коригувати свої плани згідно з нашими...
Все б нічого... ))
Мандрівка почалася досить жваво та звичайно. Пізно ввечері зустрілися з друзями. Хвилювалися, що не знайдемо свою колію (угу, з двох можливих). Але все знайшли і навіть на наших місцях не спав ніхто зайвий.
Ніч пройшла в нас ок, у друзів хропів мужчина (дай йому, Боже, міцного здоров'я, щоби більше не хропів).
Ранок. Проснулися. Чогось стоїмо серед поля. Позначок цивілізації - зась. Знов заснули. Через годинку - та сама картина. Люди чось метушаться, ніхто нічо не розуміє, дядька-провідник шифрується.
Виявилося, що перед нами з колії зійшов із рельс потяг, і що коли ми поїдемо далі - м'яко кажучи, невідомо.
Вже потім ми дізналися про страхіття:
Во Львове сошел с рельсов поезд с топливом
Через аварію на залізниці пасажирів до Львова висадили в Тернополі і покинули
Їжі з собою немає (привіт Ірусиній мамі, що смажила зрази... а я сказала не брати, бо жувати у потязі вночі - некультурно! хто ж знав...), з туалету доносяться біологічні та не дуже приємні аромати, люди в шоці, спека неможлива...
Ну що робити. Викликали таксі - поїхали.
Я ж нудна. Надибала телефон Укрзалізниці. Телефоную. Кажу: "що за фігня, шановні?! Ми тут в чистому полі, ніхто нічо не знає, люди наполохані, кажуть, що апокаліпсис, тому до Львова нині їхати не можна. А ми хочемо ж таки туди, тому маємо викидати купу грошей на таксі, бо у Львові в нас вже заброньовані хати і взагалі, скажіть, що коїться!"
Тьотя на тому кінці дроту й мовить мені: "А звідки ж, вельмишановна паняночко, нам у Києві знати, що там коїться у тому Львові?!"
А й справді. Звідкіля монополісту знати, що коїться у них. Ніни ж поки голубами передадуть інформацію, поки писарів відправлять до місця подій... От якби била хоч якась конкуренція... Трохи розізлили вони мене своєю необізнаністю.
Друзі мене вгомонили, посадили до тарантасику з балакучим дядькою, та ми поїхали далі...
Без кави сумно, тому ми скористалися щирістю коробки-кавомата, та заправилися допінгом:
Ось Олег запихує кавомату гроші, а той вередує:
Не дивлячись на такі неочікувані пригоди, компашка не втрачає почуття гумору та настрій:
Це - Іруся. Вона весела й кльова:
Це - Женя. Навіть із Штирлиця може витягнути інформацію, в якому році виготовлено бруківку у Тернополі, та як штампували цеглу для домівок))
Ну і я така: роблю "курячу гузку":
Їдемо тернопольськими шляхами до своєї славної мети:
А тут таке - хоп. І рапсове поле! І фігня, що в Іри нові файні капці з коральової замши, а в траві - вранішня роса)) Краса - понад усе! Тож, фото у рапсових хащах))
Нам - туда!
Асфальт тепленький, тож, я теж присіла на дорожку))
Якось там ми доїхали. Дядько розповідав нам про Тернопіль, показував всяке, що було по дорозі...
І ось. Ми у Львові.
Страх як хтілося львівських смачних прибамбасів, і ми чось вирішили, що раз Львів - то все має бути файно й прекрасно. Та й просто вже дуже зголоднілио і ледь трималися на ніженьках.
Знайшли ристуран-бар "Радомир!"
Зайшли. Там якось попахувало. Але ж ми у Львові. Настрій чудовий... Дали нам меню, стилізоване під старовину, мабуть:
Принесли столове принаддя:
та бокал вина)))
Я офігевша))
Іра трохи теж:
Не пам'ятаю, що мало бути в цій салатці, але точно мала бути цибулька)) Та її трохи забули покласти))
Цей заклад взагалі відрізняється від усіх інших забудькуватістю: до грецької салатки замість бринзи поклали російський сирний продуХт, та набодяжили соняшникової олійки)) Потім нам принесли на одну яєшню більше, ніж ми замовляли) І взагалі) Якщо, не дай Боже, ви колись опинитеся у закладі "Радомир", що день біля П.Куліша (за хвилин до Оперноо театру), хапайте ноги в руки й йдіть звідтіля))
Власне, трошки ми поїли звісно, похіхікали та пішли поправляти враження від міста Лева...
Зайшли до нашої тимчасової хатки. Чудовий старий двір, ніби в Одесі))
Трошки совдепії:
Чудова різнокольорова постіль (Я зрозуміла для себе ось що: коли замовляєш квартиру, потрібно чітко оголошувати умови: нормальне водопостачання, біла постіль і все таке інше).
Оля Фреймут впала би без тями, я гадаю))
І... вона трошки замала)))) Гг))
Уііі)) Рибка з фігнюшкою і роті! В мами була (чи навіть ще є) така сама! )))
Файні подушечки, ніби для молодят)) І нічо, що на кровать мій високий чоловік вміщається лише у позі бублика чи по діагоналі! І нічо, що вона взагалі ледь тримається на ніжках))) Але ж романтик!
Трошки ми відпочили... Та й у путь-гулянку:
Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької
Споруда неймовірної краси. Велична та багата.
Далі йшли по проспекту Свободи:
тут одразу й сувеніри
І кіоски з усякою всячиною:
І політичні палатки біля Кобзаря:
І король Данило:
І ще багато чого цікавого... Але ж, якщо пам'ятаєте, з їжею в нас не склалося, то ж, вирішили десь присісти та заморити черв'ячка. Око впало на якусь "Віденську кав'ярню", де в інші дні ми з'їмо ще не одне печене яблучко... Але про це - далі))
Кав'ярня:
Тут посмішка вже веселіша))
Фотографуємо каву, що пахла дивно і виглядала прекрасно)
Та-даааам! Кава по-ірландськи:
І печене яблочку... Тут ви маєте уявити мене із зокоченими під лоб очками від задоволення))) Воно смачнюще!
Яблучко, смажений мигдаль, курага та листячко м'яти. Ном-ном!
Іра на радощах не знає вже, куди притулити ті виделку з ложкою)) Получається кльово))
Поіли, попили. Заклад запам'ятали. Треба вирушати далі.
Мій мущщина сильний-дужий, покатав "на барана":
Першим місцем, що ми вирішили відвідати, став Костел Єзуїтів. Колись давно башня цього костелу була найвищою у Львові. Але її розібрали через деякий час... З середини 19 століття до середини 20 це був гарнізонний храм, а з минулого року культова споруда знов виконує своє безпосереднє призначення.
Йдемо далі:
Чиєсь підвір'я)) Позуємо:
Головний католицький храм Львова, Львівщини і загалом всієї України, напевно - Львівська катедра
Неймовірна споруда! Але всередині фотографувати заборонено.
Міська ратуша. Наступного дня ми залізли на саму верхотуру, ухекалися, але роздивлялися Львів, ніби на долоні:
Виявляється, це саме місце в минулому було цвинтарем. Колись там міська влада вирішила, що мерці та культурний центр трохи несумісні, тож, цвинтар було перенесено куди подалі, в тому числі поховання членів родини тих самих Боїмів (якісь магнати)... А цю каплицю залишили...
Каплиця Боїмів:
А Євро2012 вже майже на носі... Й на Нептуні так само:
Креативне фото від двох маніачок))
Шикалааааад!!!!
Отакий веселий екскурсійний авто-потяг:
Туточки ж, на площі Ринок надибали гарних дівчат, що продавали "півників"
Опа! Синя пляшка!
Чекаємо на каву з вогником:
А ось і кава! Ммм..
Після кави всі трохи розгублені))
Трошки розгублені, тож, збираємося до купи за мапою та вказівниками:
Трохи кумедних та не дуже фот:
Обираємо маршрут. Я хвилююся та сперечаюся з Женею)) Він щось розказує там собі)))
А Іра з Олєжкою не хтіли кататися трамваєм... Буржуї... Все по таксям хтять їздити. А в трамваї весело! І можна бовтатися сосіскою на поручнях))
А місто вночі казкове...
А всюди пахне чоколядом... ммм...
Чоколяд чоколядом, а жоріка якогось хендехохнути б... Прямуємо до Краївки))
Там - все як треба)) Розказувати не буду. Їдьте та їдіть самі)) Це - десь на площі Ринок.
Всі п'ють зеник, а Женя...
випєндрюється та п'є узвар))
А ось і жорік:
Попили-попили, час йти на фотосесію... Пальто трохи завелике:
а шапка - ніби ото тазік для олів'є)) Але люстерка нема, тож, я фотографуюся ніби я краса і все це мені пасує))
типу суворий:
Час вже додому)) Бо завтра маємо надію на чудовий день, тож, потрібні сили...
Опера:
І ось такі чувачки із Южного парку))
Солодких снів, малята)) Зустрінемося вже наступного дня)
Цього разу ми просто купили квитки, а обставини вже мали коригувати свої плани згідно з нашими...
Все б нічого... ))
Мандрівка почалася досить жваво та звичайно. Пізно ввечері зустрілися з друзями. Хвилювалися, що не знайдемо свою колію (угу, з двох можливих). Але все знайшли і навіть на наших місцях не спав ніхто зайвий.
Ніч пройшла в нас ок, у друзів хропів мужчина (дай йому, Боже, міцного здоров'я, щоби більше не хропів).
Ранок. Проснулися. Чогось стоїмо серед поля. Позначок цивілізації - зась. Знов заснули. Через годинку - та сама картина. Люди чось метушаться, ніхто нічо не розуміє, дядька-провідник шифрується.
Виявилося, що перед нами з колії зійшов із рельс потяг, і що коли ми поїдемо далі - м'яко кажучи, невідомо.
Вже потім ми дізналися про страхіття:
Во Львове сошел с рельсов поезд с топливом
Через аварію на залізниці пасажирів до Львова висадили в Тернополі і покинули
Їжі з собою немає (привіт Ірусиній мамі, що смажила зрази... а я сказала не брати, бо жувати у потязі вночі - некультурно! хто ж знав...), з туалету доносяться біологічні та не дуже приємні аромати, люди в шоці, спека неможлива...
Ну що робити. Викликали таксі - поїхали.
Я ж нудна. Надибала телефон Укрзалізниці. Телефоную. Кажу: "що за фігня, шановні?! Ми тут в чистому полі, ніхто нічо не знає, люди наполохані, кажуть, що апокаліпсис, тому до Львова нині їхати не можна. А ми хочемо ж таки туди, тому маємо викидати купу грошей на таксі, бо у Львові в нас вже заброньовані хати і взагалі, скажіть, що коїться!"
Тьотя на тому кінці дроту й мовить мені: "А звідки ж, вельмишановна паняночко, нам у Києві знати, що там коїться у тому Львові?!"
А й справді. Звідкіля монополісту знати, що коїться у них. Ніни ж поки голубами передадуть інформацію, поки писарів відправлять до місця подій... От якби била хоч якась конкуренція... Трохи розізлили вони мене своєю необізнаністю.
Друзі мене вгомонили, посадили до тарантасику з балакучим дядькою, та ми поїхали далі...
Без кави сумно, тому ми скористалися щирістю коробки-кавомата, та заправилися допінгом:
Ось Олег запихує кавомату гроші, а той вередує:
Не дивлячись на такі неочікувані пригоди, компашка не втрачає почуття гумору та настрій:
Це - Іруся. Вона весела й кльова:
Це - Женя. Навіть із Штирлиця може витягнути інформацію, в якому році виготовлено бруківку у Тернополі, та як штампували цеглу для домівок))
Ну і я така: роблю "курячу гузку":
Їдемо тернопольськими шляхами до своєї славної мети:
А тут таке - хоп. І рапсове поле! І фігня, що в Іри нові файні капці з коральової замши, а в траві - вранішня роса)) Краса - понад усе! Тож, фото у рапсових хащах))
Нам - туда!
Асфальт тепленький, тож, я теж присіла на дорожку))
Якось там ми доїхали. Дядько розповідав нам про Тернопіль, показував всяке, що було по дорозі...
І ось. Ми у Львові.
Страх як хтілося львівських смачних прибамбасів, і ми чось вирішили, що раз Львів - то все має бути файно й прекрасно. Та й просто вже дуже зголоднілио і ледь трималися на ніженьках.
Знайшли ристуран-бар "Радомир!"
Зайшли. Там якось попахувало. Але ж ми у Львові. Настрій чудовий... Дали нам меню, стилізоване під старовину, мабуть:
Принесли столове принаддя:
та бокал вина)))
Я офігевша))
Іра трохи теж:
Не пам'ятаю, що мало бути в цій салатці, але точно мала бути цибулька)) Та її трохи забули покласти))
Цей заклад взагалі відрізняється від усіх інших забудькуватістю: до грецької салатки замість бринзи поклали російський сирний продуХт, та набодяжили соняшникової олійки)) Потім нам принесли на одну яєшню більше, ніж ми замовляли) І взагалі) Якщо, не дай Боже, ви колись опинитеся у закладі "Радомир", що день біля П.Куліша (за хвилин до Оперноо театру), хапайте ноги в руки й йдіть звідтіля))
Власне, трошки ми поїли звісно, похіхікали та пішли поправляти враження від міста Лева...
Зайшли до нашої тимчасової хатки. Чудовий старий двір, ніби в Одесі))
Трошки совдепії:
Чудова різнокольорова постіль (Я зрозуміла для себе ось що: коли замовляєш квартиру, потрібно чітко оголошувати умови: нормальне водопостачання, біла постіль і все таке інше).
Оля Фреймут впала би без тями, я гадаю))
І... вона трошки замала)))) Гг))
Уііі)) Рибка з фігнюшкою і роті! В мами була (чи навіть ще є) така сама! )))
Файні подушечки, ніби для молодят)) І нічо, що на кровать мій високий чоловік вміщається лише у позі бублика чи по діагоналі! І нічо, що вона взагалі ледь тримається на ніжках))) Але ж романтик!
Трошки ми відпочили... Та й у путь-гулянку:
Львівський театр опери та балету ім. С. Крушельницької
Споруда неймовірної краси. Велична та багата.
Далі йшли по проспекту Свободи:
тут одразу й сувеніри
І кіоски з усякою всячиною:
І політичні палатки біля Кобзаря:
І король Данило:
І ще багато чого цікавого... Але ж, якщо пам'ятаєте, з їжею в нас не склалося, то ж, вирішили десь присісти та заморити черв'ячка. Око впало на якусь "Віденську кав'ярню", де в інші дні ми з'їмо ще не одне печене яблучко... Але про це - далі))
Кав'ярня:
Тут посмішка вже веселіша))
Фотографуємо каву, що пахла дивно і виглядала прекрасно)
Та-даааам! Кава по-ірландськи:
І печене яблочку... Тут ви маєте уявити мене із зокоченими під лоб очками від задоволення))) Воно смачнюще!
Яблучко, смажений мигдаль, курага та листячко м'яти. Ном-ном!
Іра на радощах не знає вже, куди притулити ті виделку з ложкою)) Получається кльово))
Поіли, попили. Заклад запам'ятали. Треба вирушати далі.
Мій мущщина сильний-дужий, покатав "на барана":
Першим місцем, що ми вирішили відвідати, став Костел Єзуїтів. Колись давно башня цього костелу була найвищою у Львові. Але її розібрали через деякий час... З середини 19 століття до середини 20 це був гарнізонний храм, а з минулого року культова споруда знов виконує своє безпосереднє призначення.
Йдемо далі:
Чиєсь підвір'я)) Позуємо:
Головний католицький храм Львова, Львівщини і загалом всієї України, напевно - Львівська катедра
Неймовірна споруда! Але всередині фотографувати заборонено.
Міська ратуша. Наступного дня ми залізли на саму верхотуру, ухекалися, але роздивлялися Львів, ніби на долоні:
Виявляється, це саме місце в минулому було цвинтарем. Колись там міська влада вирішила, що мерці та культурний центр трохи несумісні, тож, цвинтар було перенесено куди подалі, в тому числі поховання членів родини тих самих Боїмів (якісь магнати)... А цю каплицю залишили...
Каплиця Боїмів:
А Євро2012 вже майже на носі... Й на Нептуні так само:
Креативне фото від двох маніачок))
Шикалааааад!!!!
Отакий веселий екскурсійний авто-потяг:
Туточки ж, на площі Ринок надибали гарних дівчат, що продавали "півників"
Опа! Синя пляшка!
Чекаємо на каву з вогником:
А ось і кава! Ммм..
Після кави всі трохи розгублені))
Трошки розгублені, тож, збираємося до купи за мапою та вказівниками:
Трохи кумедних та не дуже фот:
Обираємо маршрут. Я хвилююся та сперечаюся з Женею)) Він щось розказує там собі)))
А Іра з Олєжкою не хтіли кататися трамваєм... Буржуї... Все по таксям хтять їздити. А в трамваї весело! І можна бовтатися сосіскою на поручнях))
А місто вночі казкове...
А всюди пахне чоколядом... ммм...
Чоколяд чоколядом, а жоріка якогось хендехохнути б... Прямуємо до Краївки))
Там - все як треба)) Розказувати не буду. Їдьте та їдіть самі)) Це - десь на площі Ринок.
Всі п'ють зеник, а Женя...
випєндрюється та п'є узвар))
А ось і жорік:
Попили-попили, час йти на фотосесію... Пальто трохи завелике:
а шапка - ніби ото тазік для олів'є)) Але люстерка нема, тож, я фотографуюся ніби я краса і все це мені пасує))
типу суворий:
Час вже додому)) Бо завтра маємо надію на чудовий день, тож, потрібні сили...
Опера:
І ось такі чувачки із Южного парку))
Солодких снів, малята)) Зустрінемося вже наступного дня)