Різдвяна казка
Снічептах дістав крихітну валізу з-під крильця, звідти лінзу, почав уважно обдивлятися велику черевоногу Слимака. Аж от, він задоволено зацвірінькав, підкликаючи дітей. Показав їм краєчок скалки. Марко поплював на долоні, взявся тягти, скалка трошки піддалася і далі ні на сантиметр!!! Братикові стала допомагати Оленка, схопила його за сведрика, потягли вони разом, до Оленки ще приєдналася Синичка, тягнучи її за кіску. А Снічептах крапав ефірну олію, щоб розм’яшити тверду шкіру на черевонозі. Скалка похиталася, похиталася і пішла наверх. Показалася трошки, потім більше-більше, в черевонозі Слимака застрягло ціле дерево, яке хтось зрубав і залишив сохнути на березі річки... Снігур дав Оленці банку зеленки і показав, як правильно змазати ранку. Слимак полегшено зітхнув.
- Дякую, вам, любі мої помічники. Як же мені тепер віддячити?
- А чому ви самі собі не витягли скалки? Ви ж чарівний Слимак!
- Бачиш, хлопчику, не можна чаклувати над тим, про що навіть не здогадуєшся. Я поняття не мав, що потрапило мені в підошву, тому й не міг це витягти.
- Зрозуміло. - Як завжди розсудлива Оленка зупинила брата на півслові. - Скажіть, якщо ви той чарівний Слимак, про якого нам розповідала бабуся, адже ви живете на самому краю світу, то у вас, напевно, є друг - Синій Птах. Розумієте, сьогодні Різдво, і нам би дуже хотілося полетіти додому саме на ньому, якщо це не складно. Запитайте у Синього Птаха, чи міг би він злітати до нашої хати, о-о-он там, де йде сніг?
- Ну, я здогадувався про це ваше бажання, ви ж онуки своєї бабусі. - Посміхнувся Слимак. - Синіх Птах - мій брат, він от-от має бути тут, ми з ним ще за півгодини до вашого прибуття домовились, що він завезе вас додому. Шановні Снічептаху та Синичко, якщо ваша ласка, то брат завезе й вас.
За мить потемніло. Оленка і Марко зачаровано слідкували за величезним, на все небо птахом, навіть не синім, а таким, як нічна сніжна хмара - темно-сіро-синім. Птах зупинився, опустив крило, запрошуючи маленьких пасажирів.
- Дякую вам, любі діти, щасливого Різдва!
- І вам, шановний Слимаче, смачної куті!
- До побачення!
- До побачення!
Птах кружляв в небі. Спочатку в нічному, потім - в дощовому і, нарешті, сніговому... Сніжинки танцювали собі зимовий танець, влягалися на щічки, кусали холодом, діти сміялися і червоніли. З хати на вулицю повиходили батьки і бабусі, махали руками і раділи.
- Мамо, тату, бабусю, ми тільки що побували на краю світу! Там у Слимака була величезна скалка, а ще, а ще... - Маркові не вистачало слів.
- Та годі вже, йдіть додому, гляньте, темно вже надворі, пора до столу, - засміялася мама, обіймаючи діток. - По дорозі, помийте руки і загляньте до ялинки.
Гномики, голодні і веселі побігли до рукомийника, ретельно помили руки і витерли їх рушничком. А під ялинкою їх чекала чарівна машина і майжеживалялька Марта. Скільки ще пригод буде в гномиків!!! Але зараз вони поспішають до столу, до родини, до куті, до пирогів.
Добрий вечір тобі,
Пане-господарю,
Радуйся, ой радуйся Земле,
Син Божий народився!