Трах-тарах! -
Тидиш! -
і травнева злива!
- Щасти, щаслива...
Грім у литаври лупить щосили - бух!
Грім забиває дух...
Запах озону паморочить, волоче-мороче -
Хоче!
Ця весна
вабить феромонами,
бавиться, ніби цяцьками, гормонами,
і біжить дівчинка -
у халатику коротенькому -
(серце тенькає!) -
У обійми
(травневої зливи?) -
Нє, коханця шальоного, молодого...

- На Бога,
( Read more... )

"Він повернувся" -
на цьому кадрі  стихає музика, тло темніє,
світло прожектора вихоплює - «хап!» - тіло у натовпі,
веде його,

ніби по місячній доріжці,
по цій осінній_аж_нереальній алеї -

до неї;

вона

плете із кленового листя віночки - пливуть за водою,
мовчить недоречно (неґречно), вчиться бути нарешті собою,
сни пригадує - як у них_золотих - півжиття ( Read more... )

Старенький цвинт;рик за селом - буцімто  кошичок Великодній,
Попорані  гробки - як пасочки -
у кожної ґаздині инші, нема двох їднакових.
Жовтим  пісочком хрестики нарисовані,
Білим вапном Матки Боски й анг;ли побілені.

Квіти:
ті, що були живі - горді колись нарциси - лежма  лежать,
притулившись зов'ялими тільцями до землі;

ті, що мертві, кислотних ( Read more... )

Що не кажи, моя коліжаночко кароока,
Та весна-красна - така гормональна морока!
Всі першоцвіти, як і перші любові -

вони  в’януть нестерпно швидко,
А ти ще не віриш,
і носиш  Samsung у кишені (щоб не проґавити!),
і виглядаєш у шибку,

і сОрок сорОк ( десять ґав рахуєш) -
от пролетять! -

і він неодмінно подзвонить!

І скаже - « що не можу жити більше  без тебе ( Read more... )

- Не хвилюйтеся, все буде добре. З Богом, -

Санітарка у білому хвацько котить поперед себе залізну штукенцію,

На якій лежить пацієнт N

(я_ти_він_вона_вони_тощо),

Ногою штовхає двері операційної,

Світло лине за вінця, виходить із берегів,

Десять_дев'ять_вісім_дихайте глибше_сім,

Над хворим схиляються стеля, хірург, ангел, анестезіолог:

Скальпель! Ножиці! ( Read more... )

Обнімаю

вас,

діти первинних інстинктів, закохані петеушники,

без жодних шекспірівських заморочок,

без білих та гамівних сорочок

етики & естетики, досвіду,

що завжди тотожний скорботі.

Діти спальних районів і регіонів,

діти-гвинтики у великій Божій роботі,

щось на зразок БАМу -

аби працювали - та горя-біди не знали -

весело і натхненно,

аля-улю!

Люблю

вас,

чиїсь ( Read more... )

«Зроби-но монтаж, Біллі!» -

Прошу у Бога,

Наслухаю весну разом із безхатьком-псом,

Що дивом урятувався від генозиду імені євро-12,

Вуха тулимо до землі,

Йде чи не йде, красна?

«Зроби-но монтаж, милий!» -

Прошу у тебе,

Щоби впасти у сон, а прокинутися на станції «Сон_це»,

З метеликами жовтими і безголово-щасливими,

Щоби город вже посаджений,

І вікна помиті,

І ( Read more... )

Якось так історично склалося,

що у тих загумінках, звідки я родом, що в тій родині, звідки я кров'ю,

не було ні потреб, ні можливостей зупинитись - і слухати музику.

Тому ніколи й не бачила, як грають на флейті.

Подивилась колись в гуглі, так, для загального розвитку, як вона виглядає

(дудка як дудка, справді, нічого такого екстра) -

та і забула.

А коли ( Read more... )

«Святий діду Миколаю,

принеси мені із раю:

ляльку Барбі, з нею Кена,

мандаринки, фотік «Кенон»,

шоколадки, модні лашки,

кицю, ноутбук, фісташки,

братові - спортивний вєлік,

тату - телефон і тєлєк,

мамі - фен і сині  буси…

Всьо.

Ще капці -

для бабусі».

Прочитала доччиного листа «до замовлення»  -

і пригадала свій  власний список, з дитинства уже далекого,

що його ( Read more... )

Жила тихо і непомітно ( Read more... )