вибір

[zosia_g]

...чи то Бог прислухався до її молитов, чи просто пощастило, але третій син не помер, як попередні від віспи. Хоча, в п"ять років теж захворів на цю недугу. Кажуть, тоді, мати пішла до церкви і пообіцяла - якщо дитинка виживе - віддасть її йому. Тобто Богові. Таке собі: ти мені, я тобі. Ця історія сталася в грузинському містечку Горі. Ну далі ви

Comments

Браво!

[znak25]

Погоджуюся з Вами на всі 100%. Знаю, що в "Свободі" є й багато цілком адекватних людей, які хочуть відстояти своє, які хочуть приносити користь і, через брак альтернатив, приєднуються до цієї сили. Не можу засуджувати цих людей, але от таких як Михальчишин та йому подібних на дух не переношу. Ненависть, яка з'їдає насамперед їх власну душу. Хвороба. Відчуження. Духовна смерть. Такі люди не можуть нікому допомогти, бо самі потребують допомоги. Вони несуть лише зло і негатив. Вони дискредитують і позорять українців і Україну.

Re: Браво!

[zosia_g]

Я, як лібераст, допускаю що люди можуть думати по-іншому ніж я. А вони, курва, нє )))

[uthername]

Перепрошую, Ви на повному серйозі вважаєте, що Михальчишин - потенційний другий Гітлер або Сталін, бо показував "факи" завезеним комунофашистським "прапорщикам" і зневажає "інтелектуалів", які, мимоволі чи свідомо (за гроші?), їм підіграють?

Загалом, доволі поверхневий і маніпулятивний текст. Я, наприклад, вважаю себе націоналістом, але не "пишаюся виключно тим, що я українець". І не вважаю, що моя карма ненавидіти, бо націоналізм і шовінізм - це, все ж таки, різні поняття. А багато людей голосували за ВО Свобода не через "брак знань, довіри до світу і любові до себе", а просто на знак протесту проти повторної повзучої окупації України Москвою. Цілком природній інстинкт самозбереження нації.

[zosia_g]

Ні, я нічого такого не вважаю. Взагалі я пишу глибокі філософські роздуми про песиків та білочок, а політика і політичні прогнози мене цікавлять найменше. Цей текст про те, що мрії здійснюються. Переважно.
А Михальчишин тут з"явився виключно через дуже вдалу фотографію.

[uthername]

Ну так, про песика Адольфа і білочку Йосипа. А політикою мабуть таки варто більше цікавитися, бо від неї залежать наші права, добробут, податки, ціни, освіта, культура, медицина, безпека, благоустрій. Словом, важко знайти іншу таку сферу буття країни, яка б настільки безпосередньо впливала на життя її громадян, як політика, а отже, була б більш достойною їхнього зацікавлення :)

Pavlik Marozov

[uthername]

Про білочку uthername'а, яка думає, що має відповіді, яких не мають інші; або має (на відміну від інших) правильні відповіді. Див. коментар авторки, "як, як лібераст..." тощо. Pavlik Marozov

[anonymous]

В житті завжди доводиться з чогось вибирати.
І розставляти приорітети.
Можна скільки завгодно проводити паралелі між Михальчишином та Йоспим/Адольфом, але це більше питання до нього особисто. Чужа душа - сутінки, насправді.
Важливо інше: системних передумов для виникнення таких режимів як сталінський чи гітлерівський сьогодні в Україні немає. І ті ж виборці ВО "Свободи" голосували за неї не з огляду на ідеї величі української нації, чи бажання все поділити. В суспільному вимирі найважливішим є це. Масова свідомість та очікування. Відповідно до них з'являються і політичні особистості. Максимум, що може вчинити ВО "Свобода" при владі це обмеження еміграції в Україну та заборона содомії. Це ті пункти. по яких в українскьому суспільстві може бути консенсус.