Історія підготовки проекту
28 червня 2009 року на острові Обирок зібралося кілька десятків диваків, які надумались віднести табурет до Тихого океану.
В цей самий час у Гондурасі відбувся військовий переворот, президента Емануеля Селаю було депортовано з країни.
Поміж новачків табурет на мис Горн хотіли нести і бувалі табуретники, що вже гарненько поволочилися пустелями і гімалаями Мірик, Дімочка і Саша Вансович. З часом додались ще кілька "летючих людей", капуеристів, з"явився в проекті менеджер - Аня.
Наші друзяки-білоруси, які ще починаючи з Північного Табуретного шляху стали частими гостями Обирку, сформувались в окрему табуретну бригаду.
Випливли з "моря внутрі" росіяни на чолі з художником-пічником Пашею Ейлером.
Юко, наш непосидючий фін, сказав що готує свою команду.
Француз П"єр з литовкою- красунею Вайдою набрали команду з різних єврокраїн, яку ми назвали "Шенгенською".
Тобто було нас п"ять команд, десь трохи понад півсотні бажаючих.
Почали ми збиратись на " табуретні зустрічі". То на Україну всіх запросим, то самі в гості поїдем в Росію чи Білорусь. Проводили кумедні фестивалі, флеш-моби, словом вчилися дружньо та злагоджено
валяти дурня.
Ішла осінь, а за нею зима і почали відпадати листочки з дерев люди.
Звісно, були на те суттєві причини.
У білорусів відбулась революція. Народ скинув узурпатора. Незгодились хлопці на єдиновладдя Кірiлла і розкололась команда надвоє. Добріян очолив новоспечену"Другу білоруську" - переважно з гомельців. А деспот Кірілл лишився з мінчанами.
У росіян повідпадали майже всі. Навіть вождь їхній. І став у керма Толя. Довкола вождя-Толі зібралось нове плем"я.
В українській команді щотижня проходили репресії та чистки. Та ті, хто справді хотів піти, не вертались в офіси, а переходили в інші команди.
Оля - дружина Колюні - іде з росіянами. Аня з білорусами. А Діана з Аліскою та малявкою Маґдаленою створили власний проект " Казки народів світу".
П"єра, лідера шенгенської команди, класично засмоктала мама-матриця. Йому запропонували вигідну роботу, а за ним і вся команда розтанула.
Добріян, разом з командою помалу здувся зник без вісті.
Варто сказати, що в ході підготовки виникали все нові і нові бажаючі приєднатись. Були серед них і рятівники світу...
І ось пройшло півроку. Весна прийшла.
Два дні лишилось до початку експедиції "Із табуретом через континенти". Цілий рік дороги попереду. 25000 кілометрів доріг небачених. Сімнадцять країн невіданих.
Ну і хто ж понесе табуретки на океани?
Шукачі казок - Діана, Маґда та Аліска.
Троє нас, українців з табуретом - Колюня, Сєрьога і Льонька
Росіяни - з Толею на чолі. Восьмеро їх начебто.
Білоруси - з деспотом Кірилом. Їх четверо. Але за останньою інформацією вони розділились на два по два.
І Юко, прекрасний і божевільний фін, який приєднайється до нас на фестивалі в Едмонтоні (Канада).
Тепер, коли в твоїй голові настала ясніть друже-чительнику, напиши хто ти є і з якого дива ти стежиш за всім цим божевіллям?
В цей самий час у Гондурасі відбувся військовий переворот, президента Емануеля Селаю було депортовано з країни.
Поміж новачків табурет на мис Горн хотіли нести і бувалі табуретники, що вже гарненько поволочилися пустелями і гімалаями Мірик, Дімочка і Саша Вансович. З часом додались ще кілька "летючих людей", капуеристів, з"явився в проекті менеджер - Аня.
Наші друзяки-білоруси, які ще починаючи з Північного Табуретного шляху стали частими гостями Обирку, сформувались в окрему табуретну бригаду.
Випливли з "моря внутрі" росіяни на чолі з художником-пічником Пашею Ейлером.
Юко, наш непосидючий фін, сказав що готує свою команду.
Француз П"єр з литовкою- красунею Вайдою набрали команду з різних єврокраїн, яку ми назвали "Шенгенською".
Тобто було нас п"ять команд, десь трохи понад півсотні бажаючих.
Почали ми збиратись на " табуретні зустрічі". То на Україну всіх запросим, то самі в гості поїдем в Росію чи Білорусь. Проводили кумедні фестивалі, флеш-моби, словом вчилися дружньо та злагоджено
валяти дурня.
Ішла осінь, а за нею зима і почали відпадати листочки з дерев люди.
Звісно, були на те суттєві причини.
У білорусів відбулась революція. Народ скинув узурпатора. Незгодились хлопці на єдиновладдя Кірiлла і розкололась команда надвоє. Добріян очолив новоспечену"Другу білоруську" - переважно з гомельців. А деспот Кірілл лишився з мінчанами.
У росіян повідпадали майже всі. Навіть вождь їхній. І став у керма Толя. Довкола вождя-Толі зібралось нове плем"я.
В українській команді щотижня проходили репресії та чистки. Та ті, хто справді хотів піти, не вертались в офіси, а переходили в інші команди.
Оля - дружина Колюні - іде з росіянами. Аня з білорусами. А Діана з Аліскою та малявкою Маґдаленою створили власний проект " Казки народів світу".
П"єра, лідера шенгенської команди, класично засмоктала мама-матриця. Йому запропонували вигідну роботу, а за ним і вся команда розтанула.
Добріян, разом з командою помалу здувся зник без вісті.
Варто сказати, що в ході підготовки виникали все нові і нові бажаючі приєднатись. Були серед них і рятівники світу...
І ось пройшло півроку. Весна прийшла.
Два дні лишилось до початку експедиції "Із табуретом через континенти". Цілий рік дороги попереду. 25000 кілометрів доріг небачених. Сімнадцять країн невіданих.
Ну і хто ж понесе табуретки на океани?
Шукачі казок - Діана, Маґда та Аліска.
Троє нас, українців з табуретом - Колюня, Сєрьога і Льонька
Росіяни - з Толею на чолі. Восьмеро їх начебто.
Білоруси - з деспотом Кірилом. Їх четверо. Але за останньою інформацією вони розділились на два по два.
І Юко, прекрасний і божевільний фін, який приєднайється до нас на фестивалі в Едмонтоні (Канада).
Тепер, коли в твоїй голові настала ясніть друже-чительнику, напиши хто ти є і з якого дива ти стежиш за всім цим божевіллям?