О 6:00 годині почали сьогодні сходження.
Льонька тягне на горбок 40! кг цементу. Я їжу на перекуси, бо планували будувати цілий день. Станя несе Табурет. Інна - тазік для замішування цементу
У Льоньки з лоба піт тече:
- Я, мабуть, лише до обіду це допру
Але за дві години ми були на місці, вказаному на мапі хрестиком, що додається до офіційного дозволу від мерії.
Ми зі Станею почали місити цемент.
Льонька збирати каміння для постаменту. Як не дивно для Шпіцбергена, але сьогодні увесь день йде дощ.
А вершину, на якій ми будували пам"ятник загорнуло туманом.
На краю скелі розмістили ми нашого Табурета.
Полили його лаком.
Встигли спуститися вниз, попрощатися з друзями, яких за 11 днів на Шпіцбергені роздобули чимало.
о 17:00 урочисте відкриття. На нього прийшли двоє представників з мерії, щоб сфотографувати, задокументувати, і дівчина Оля, з якою ми познайомилися вчора, вона працює тут гідом.
Ми заспівали гімн України. Гості перерізали червону стрічку. Після всіх пафосних процедур, підняли келихи за вдале закінчення експедиції, за Табурет, за Україну, за мир і дружбу.
Щасливі і трохи п"яні спустилися з гір.
За кілька годин летимо на материк. А зараз ідемо святкувати.
Табурет на Північно-Льодовитому океані.
ПС Запрошуємо білих ведмедів почухати об нього спинки. А всіх інших посидиті, подивитися на океан і сфоткатись.