-
(Untitled)
повернулась з Києва і цілий день валяюсь в ліжку. при цьому до обіду ще й з температурою. враження, що мене побили. правда так жорстко в потязі я ще, мабуть, не їздила. то п"яний дядько, який матюкався уві сні, то цигани, які кричали цілу ніч... тепер приходитиму кілька днів до тями -
(Untitled)
як не одне, то друге. от відкриваю банку з фруктовим чаєм, а звідти на мене дивиться міль. брр. і головне як вона опинилась в герметично закритій банці? не скоро зможу я тепер засипати туди чай, все міль ввижатиметься -
(Untitled)
Все чогось чекаєш, мрієш і борсаєшся, сподіваючись на щось попереду, а тоді одного дня виявляється, що то й було життя... (с) Оксана Забужко -
(Untitled)
іноді нам приємніше згадувати про те, чого ми в дитинстві не мали. бо тоді те, що було, було таким солодким і хорошим. і щастя було в таких дрібницях ( Read more... ) -
дивні звички
мабуть я з тих людей, яким часом їсти не дай, а дай щось відмити :) от сьогодні ще не відійшовши від застуди, яка накрила на вихідних, перемила кухню і ванну та порозганяла усіх в хаті порохотягом. тепер сиджу така довольна. а по великому рахунку нічого особливого зовні не змінилося, а мені так комфортно-комфортно стало нарешті. і затишно)) маньяк ( Read more... ) -
(Untitled)
вчора дивилась у вікно на холодну осінь... якась вона така ж як і у 2009-му... така ж холодна і безбарвна за вікном. і якась міцна на зуб. і ніби відтоді нічого не мінялося, хоча в житті було стільки всього.
якусь таку холодну осінь я люблю. коли закутуєшся і бродиш містом. але така осінь завжди проникає кудись більше, аніж під куртку... -
(Untitled)
я чогось не розумію. то минулого року весна була така, що з утепленої куртки треба було відразу переходити на жакети і футболки, а тут осінь така, що з футболок і жакетів майже відразу в пальто і чоботи. брр 0_0 -
буденне
може воно звучатиме дивно, але "переїхати" на новий компютер майже те ж саме, що переїхати з однієї хати в іншу -
(Untitled)
катання туди-сюди не таке вже й добре. хіба що життя в одній з точок геть дістає. а так ввечері, коли залишаєшся сам, налітає сум. хоча ЛЬвів завжди мав якусь нотку самотинності -
(Untitled)
іноді нудна робоча поїздка через дивний поворот обставин перетворюється на концерт-посиденьки і повернення додому надранок. от думаю добровільно я б на такий розвиток подій не погодилася б нізащо, а так вибору навіть не було. залишалось хіба розслабитись і насолоджуватись ( Read more... )