-
Мильця
Я не тільки ліплю, пишу, малюю, виховую донечку. Мені подобається ще варити мило.
Ось два нинішніх.
Був ранок. З абсолютно відсутнім бажанням прокидатися
почвалала у ванну і зрозуміла що мені бракує там кави. Запашної,
адреналінової, стимулюючої, міцної і чорної, справжньої кави. Заставила
себе продерти вочі і зрозуміла шо нині я миловаритиму. Так мені ( Read more... ) -
Не спалюй...
Не спалюй осінь, вона ще згодиться
Не топи небо у своїх очах
Бо ти сама вже схожа на криницю
Укурікук, Укурікук... мій птах
Здійметься вгору попіл. Вітер свище
Схиляючи до долу віти мрій
О, мій Ікар, для чого Тобі вище?
О, моя Вись, для чого Тобі біль...? -
Вірш
Я знаю самотність в обличчя ( Read more... ) -
пройшов ще один рік
Мала би щось написати. А нема що. Зістарілась ще на рік. Ніколи не думала що незважаючи на плин часу, там усередині себе, у душі, відчуватиму себе ще такою малою... Так, так , саме - малою. Ще стільки всяких починань у голові, в той час коли вже пора би визначитись з дорогою і прямувати нею... Та яке там. У мене гурма починань... У мене з білого ( Read more... ) -
Наліпились коники
Стала я полоненою. Витрачаю час на ліпнину. Тішуся що позбавлена глузду, коли з-під рук виходить щось так схоже на мій внутрішній світ. А він бува різний. Отже мій час тепер розділятимуть між собою не лише моя дитина, моя поезія, моє миловаріння, моє куховарення, моє малювання і байдикування, але й моя ліпнина.
Наліпилось мені коників... отже ( Read more... ) -
Вірш: "Немислиме щастя"
Немислиме щастя прохидить десь мимо
По-під вікном, чи попри паркани
Але не до мене в мої пантоніми
на чужі йде чаї, чужі марципани.
А я хочу щастя... такого... ТАКОГО
аби наче струмом, аби без питання
божевільного трохи і трохи п*янкого
аби аж до смерті... не просто лиш ранив
немислиме щастя скрутилось клубочком
затаїлося десь, кудись закотилось
мені ( Read more... )
