Колись мене літературно перло, перло, перепрошую з усіх мозкових щілин. Я писала так багато, шо мені це замінювало пів світу. Може то було шось психічне, як у "Поколінні прозака", але я себе мислити не могла без писання віршів, есеїв, оповідань, замальовок, хоку, верлібрів, просто коротких змістовних фраз. Це мало сенс, мене щось так сильно
(
Read more... )