Уже 31-ше, а значить - офіційно можна взяти й написати т. зв. "підсумки". Їх буде небагато, бо хоч би скільки я думала, в моєму особистому, напевне, мало що змінилося. Хоча все-таки щось змінилося.

( Наприклад... )

На танці варто було піти хоча б тому, що це новий досвід і нові люди, нові враження і думки. Останнім часом мені здається, що цього в мене все менше й менше, а з’явилися танці - згадала, як це прекрасно і життєдайно, щось принципово новеПопри те, що більшість моїх партнерів і добряча частка партнерок старші за мене, група разом, усі двадцять із ( Read more... )

Насправді це прекрасно, коли глючить фейсбук, тільки ось розумієш це десь після того, як перестають свербіти пальці, як перестає «ламати» від того, що треба терміново переглянути свою стрічку новин (хоча там уже давно нічого не змінювалося). Так що це справді прекрасно, що можна нарешті оновити свій ЖЖ своєю нещодавно здобутою мудрістю ( Read more... )

оце одна з моїх останніх любовей, якщо десь підете на концерт Іларії, кличте)

Click to view

як добре, що в мене є жж, як добре, як же все-таки добре. не хочу кидати на ФБ ось цей ось текст, він надто інтимний. писався він спершу для цього журналу, але на другому абзаці якось змінився і став блогом.

я справді люблю тих, про кого писала, і тих, про кого в цей час думала.

Я часом дуже сумую за жж. За тим, щоб писати короткі або довгі пости, за тим, що лінкувати одні незамінні дрібнички з іншими, за системою тегів, за тим, щоб зберігати шматочки чогось важливого й ділитися ними з іншими.

Мені, здається, є що сказати; дещо з цього всього я щиро вважаю важливим.

Ну, чому саме тоді, коли дуже-дуже є що сказати, сказати ( Read more... )

хотіла написати це лише для вас, але якось так вийшло, що буваю тепер тут зрідка.

аж учора одна Настуня нагадала про те, як мама колись завжди замітала кухню на ніч - щоб уночі приходили янголи. і я собі згадала про янгола-охоронця на ім’я Мирон.

Так дивно повертатися туди, де ти давно не була. З дитинства. Здавалося б, усе має бути таким, як і було. Таких місць - дідівських хат - ніхто роками й десятиріччями не чіпає. Такі місця віками стоять, незмінні ( Read more... )

Інколи мене накриває, і я розумію, що все не так ( Read more... )

Спускаючись із Говерли, зрозуміла одне: ми не підкорюємо ніяких вершин, це точно. Ні в горах, ні в житті. Ми лишень підкорюємо власні тіла, боремося з лінню, власними примхами й забаганками і йдемо вперед або вгору, вперед і вгору.