Вийшовши з аеропорту в Агадірі, відмовившись від таксі і закривши шиї шарфом, ми пішли через газони і стоянку до траси, де нам обіцяли автобуси. В результаті нас підібрав Мухамед (ха!) і повіз в сусіднє село, до наступного таксі. Його так заговорила Періс французькою і кількома вдалими фразами по-арабськи, що він відмовився брати плату за проїзд,
(
Read more... )
Comments 4
Reply
В Марокко дрочать на Європу і тому при слові Україна у більшость майже не змінюється вираз обличчя (ну деякі мабуть ще й не знають де це:)) А ставлення до жінок - це да. але я зрозуміла що це зовсім не ісламофобія, а боязнь перед чоловіками третього світу. Особливо, коли ти іноземка.
Наступного разу ми поїдем зі своєб подругою з Тунісу: Туніс, Алжир, Марокко. Так має бути набагато краще, хоч вона своїм способом життя шокує мусульман більше ніж ми:).
Reply
я перед тим як їхати поначитувалась різних ужастіків та стереотипів в інтернеті, оляг літній у мене увесь дуже короткий... їхала і думала, що паранджу собі куплю там.
а вийшло, що я по Тунісі вишивала в коротеньких платтячках і все було гуд. в нас в селі за такі плаття казали би що к...а :)
До речі, Туніс - французька колонія і вони дуже хочуть європеїзоватись. В них заборонено багатожонство і паранджа. Дівчаткам в школу не можна ходити замотаним, просто скромним одітим. Ще в них є міністерство жіночих справ. І даїшники-жінки. Даїшник-чоловік не має права спиняти жінку-водія, бо це буде сексуальним домагательством.
Також у них є ісламські сім"ї та цивільні. Тобто одні живуть за законами ісламу, жінки носять хіджаб, а інші - як звичайні європейці.
Як і у турків, дуже багато тунісців одружені з українками :)
Reply
Reply
Leave a comment