Страшно! Мені минуло лиш вісімнадцять літ, де ж та юнацька сила, мрій молодий політ? Так, як на землю сіру пада пожовклий лист, падає в себе віра, в долю свою і хист. Ночі ясні тривожні рани ятрять мені, серце моє порожнє - висохли в нім пісні. Ні, не купить за гроші щастя, немов вина. Юність моя хороша, де ж ти, моя весна?
У фашистському Тернополі не один рік співіснують церкви зовсім різних конфесій. При чому через дорогу. На фото римо-католицький костел і православна церква московського патріархату.