-
весна
Хочеться ходити вулицями незнайомого міста. Слухати музику, якої ніколи не чула. Поринати у світи, яких раніше не знала. Знайти якусь дуже дуже гарну книжку. Як колись, читати до ранку. Говорити, поки не захрипне голос. Пити пиво і не зважати. Усміхатися. Проживати те, що є, і не шкодувати за тим, що навряд чи колись буде. Не планувати. Дозволити ( Read more... ) -
життєве
Здебільшого вони зявляються неочікувано. Спогади - примари минулого - зринають тоді, коли насамперед хочеш про них забути, коли за вікном ллє дощ і лишилася хіба марна надія на весну. От тоді розумієш все своє безсилля, безнадію, неспроможність все змінити настільки, щоб вони зникли. Вони просочуються у кожну шпарину і відбирають життєву енергію, ( Read more... ) -
(Untitled)
Нещодавно я собі придбала нову зубну щітку. Саме так, все дуууже банально. Але як виявилося згодом, життя інколи значно цікавіше, ніж ми думаємо. Навіть маленькі банальні зміни дають поштовх до суттєвіших кроків. Тому коли ви відчуєте, що застрягли і не просуваєтеся вперед, що терміново варто дещо змінити, але для бажаних змін необхідно значно ( Read more... ) -
Ковток свободи
Найкраще виправдання, щоб забити на все і поринути у цікаву книжку (яку звісно так давно хотілося прочитати, але як завжди не вистачало часу) - це застудитися. Лежати у ліжку, сьорбати гарячий чай, їсти мандаринки і ... просто читати...
Читаю останню Гавальду. Раджу! Не пошкодуєте. Але цю книжку поспіхом читати не варто. Її треба читати ( Read more... ) -
(Untitled)
Я часто бачу їх.
Вони опинилися на узбіччі, забуті, відкинуті геть, в грязюці та серед сухого пожовклого листя. Повз них проходять мовчки, ніхто не звертає уваги і не цікавиться їхнею долею. Пошарпані та нікому не потрібні - їм нема на що сподіватися. Втім вони так само неочікувано зникають, як і зявилися. Навряд чи хтось про них згадав і вдався до ( Read more... ) -
Передріздвяний шал
У Німеччині офіційно почався передріздвяний шал - в кожному місті і містечку є принаймні один передріздвяний базар з глювайном, гарячими каштанами, традиційними німецькими сосиками з гірчицею і хлібом та різними дрібничками (тобто потенційними подарунками). Німці люблять ввечері випити глювайна та потеревеніти про життя. Багато-хто ходить з ( Read more... ) -
(Untitled)
До мого дня народження залишилося 10 днів і я за своєю давньою традицією мимоволі думаю про мій особистий рік, що минає. Рік шалених злетів та падінь, що круто змінив хід мого життя. Я досі не знаю, які уроки я мала винести для себе. Те, що мрії ЗДІЙСНЮЮТЬСЯ? Що НЕ ВСІ мрії здійснюються? Що треба бути вдяним за те, що маєш і не просити більше, бо ( Read more... ) -
спогади
Мене завжди дивувала та сила, яку спогади мають над людиною. Як вони здатні перекрити вмить все те, що оточує довкола. Коли йдеш по вулиці - і наче не помічаєш всього того, що тебе оточує, бо в голові спалахують минулі миті, те що вже давно було відкладено ад акта і вже не болить...
Туман. Але не як сьогодні.
Дерева з вже майже голими гілляками, ( Read more... ) -
Ritter Sport
Всі ті, хто хоч колись були в Німеччині, куштували напевне справжній німецький шоколад Ріттер Спорт. І зі спортом він насправді нічого спільного немає. Цей дуже смачний шоколад коштує лише 79 євроцентів і вражає різноманіттям смаків і вигадливістю кондитерів. Мені наразі особливо подобається шоколад зі смаком еспресо. А взагалі дні коротшають, ( Read more... ) -
поїзд
За моїм вікном щодня проноситься поїзд. Кожні 30 хв він їде до Карлсруе, у чарівне німецьке містечко з палацом (зараз музей), кількома церквами, ратушею, великою площею, де продають квіти неймовірних кольорів і відтінків, затишними кав'ярнями і надсучасним музеєм медіа-мистецтва. Я впізнаю наближення потягу вже здалеку - спочатку його не чути, але ( Read more... )