Мов тихий дзвін бринить в повітрі осінь,
Туманом заглядає у вікно,
Шепоче листям, розправляє коси,
Розбещена покинутим теплом.
Горнятко кави дозріває стило
На рівні дотику холодного твого,
Гірка калина спить в морозних ранках,
Що не збулось, те в пам'ять відійшло.
(
Read more... )