Кольору дощу та заліза

Сальваторе Квазімодо
Ти казав "смерть", "тиша", "самотність",
ніби казав "любов", "життя".
Слова нашої крихкої уяви.
І вітер здіймався щоранку,
і час кольору дощу та заліза
помазав каміння і
наше замкнуте дзижчання проклятих.
До правди ще далеко.
Тож скажи мені, чоловік знівечений на хресті
і ти, із закривавленими руками,
як я відповім ( Read more... )

 Ось спробував драму. Пішло.


( Read more... )

 

Click to view

Останнім часом вернувся в дєцтво і багато (двічі! за три тижня) ходив на якісь містецькі виступи. нафіга питається.
короче таке:

старий Ірванець у дитячій бутафорії

( Read more... )

( Read more... )

Click to view

 
( Read more... )

 Джованні Будзі 
Біла Венеція - червоні троянди
 Легесенький лапатий сніг виписує спіралі в імлі. Спокійні дзиґи. Обійми привидів, велетенські щупальця, драглисті медузи. На Венецію падає сніг. На золоті бані, на канали кольору криці. Знизу в відкритій затоці вже немає ні неба, ні моря - лише млява срібна сутінь. Ти повертаєшся у ліжко. Обіймаєш мене ( Read more... )

Джованні Будзі

Скло
Мене звати Сара. Мені шість років.
Мою маму звати Лучіа, тата - Даріо. Вони хороші і зі мною, і з моєю восьмирічною сестрою Мариною, і з чотирирічним братом Джуліо. Ми живемо у гарному домі з великим садком. Там багато дерев, зелена-зелена галявина і багато квітів. А ще в нас є ставок з червоними рибками. Вони швидко ховаються, ( Read more... )

( Read more... )