я тут в мами вже тиждень тусуюсь.
бо в мене дуже складна адаптація до зимового періоду року. і взагалі.
у меня сложный период в жизни - пытаюсь разобраться, почему я така дура.
в мене тут часу впадати в депресію немає, бо мама мені нагадує, коли пити антидепресанти бо відчуваю себе потрібною. коли мама не говорить по телефону, то говорить з хомяком ( Read more... )

я думаю, що зовсім не розбираюсь в містах.
з усіх міст, в які я хотіла переїхати, рівне - найгірший варіант. в рівному рівним чином немає нічого. ну добре, є водний університет, драмтеатр і собор. щоб підняти престиж міста, влада цього року навіть провела перший книжковий ярмарок з придурашеною назвою "волинь велика". але загалом виникає враження, ( Read more... )

в нас тут не хата, блять, а станция МИР, міні-лабораторія НАСА, штаб-квартіра ООН і главний офіс SoftServe вмєстє взяті.
увєрєна, шо рєдкій мужик бачив в одному місці стіки елєктрічіских шнурів, разєток, продовжувачів і перехідників як оце ми тіки шо з раєю по кімнатах і в карідорі нахуярили. і главне такі давольні собою.
переживаєм тіки, шоб в ( Read more... )

тіки вчора жалілася, шо не можу встати, а сьодні вот проснулась без будульника 8:19. великою мірою завдяки тому, шо мені в голові грала пісня марії шалайкевич. на словах "не дістать рукою днааа" я поняла, шо здорового востанавлівающого сна вже не получиця і лучче встать.
я вот вопше, коли працюю над чимось сірьозним і важним, то думки не дають ( Read more... )

так спати хочеться.
третій день прихожу додому і зразу, ніби шнур з розєткі витягнули, падаю мертва. потім встаю в третій ночі, дивлюсь п'ятнадцять хвилин в пустоту, і дальше сплю. вранці встати канєшно не можу. ранки - це взагалі те, що я ненавиджу найбільше, те, що отруює людське існування, наповнює його відчаєм. вранці я почуваюсь найнещаснішою і ( Read more... )

сьогодні вранці я сушила голову і роздумувала, ким би я могла працювати на каналі стб. поки я так роздумувала, сталось жахливе - мені патли затягнуло в сушку. несподівано так. біль і паніка. думаю, зараз переєбашить током і всьо кончєно. далі тільки заголовки в жовтій пресі: "Девушка стала жертвой обычного фена!", "От красоты до ужаса - один шаг ( Read more... )

їздила я на чотири дні в краків. їздила не просто так, а з робочим візитом.
польською я, кстаті, не розмовляю, шо додавало неабиякої пікантності моїй поїздці. бо ж відомо, шо скільки мов ти знаєш, стільки раз ти почуваєшся людиною. а скільки раз ти їдеш в країну, мови якої не знаєш, стільки раз ти почуваєшся дебілом незручно. взагалі-то я завжди ( Read more... )

па просьбам трудящіхся і по власному хатєнью продовжую цей жж.
стіки всього ше не сказано і несказанно.

сьогодні всі мої співробітники прийшли на роботу в рожевому і в квітах. радуюця, бо сонце світить. ходять всі такі кольорові і квітасті. крім мене. хоч всім відомо, шо в мене рожевих речей найбільше. але я виходила з дому ще два дні тому, коли був дощ і холодно. і ночувала в мами дві ночі, бо хворіла і не мала сили долізти додому.  а як хворієш, то ( Read more... )

А було так, шо як я закінчила школу і думала куда поступати, то один хлопець сказав, шо найшов дуже файну академію, і шо ми конче мусимо там вчитися разом. І ми ходили на підготовчі курси, а як прийшов час вступних іспитів, то він, падлюка, забрав документи і поступив в медичний, а я застряла в тій сраці на п’ять років.

А як я зі скандалами ( Read more... )