-
Так сталося. Або плащ, сережка та невідворотність.
Спілкуючись з батьками або просто спостерігаючи за тим, як минає їхній спільний час, у мене часом виникає дещо іронічна, якщо не сказати сповнена вселенського сарказму (що мені не дуже і притаманно назагал) думка «Іноді мені здається, що єдиною логічною причиною, чому Вас врешті звела разом примхлива доля, так це лише для того, аби у світі з’ ( Read more... ) -
Аванті, кучерява плането, аванті! "Боже, як довго"
Те, що має статись, врешті стається у саме той час, у саме тому місці і за саме тих обставин. Певно, цю істину я зрозуміла задовго до того, як почала потрапляти у такі-собі пригодницькі екшени, задовго до того, як «спів паління», читай співпадінні ( ні, це не я, це word змінює слова на інші, віднімаючи сполучення) стали невід’ємною частиною мого ( Read more... ) -
Живий мрець
Іноді ти сам собі нагадуєш мерця - живіше всіх живих, - щіпай себе не щіпай, це факту не змінить. Щоправда, критики б тут зачепили мене, мовляв, виставу Толстой назвав "Живий труп", і у тебе, помаранчева, все не надто вже й православно записано. Але це мій щоденник, мої слова, мої враження, а отже, й мої незаписані правила.
[Занавіс][Занавіс]
( Read more... ) -
У страху сто облич і одне ім'я
"Стань. Не стирай з свічаддя порохи -
то все - твої страхи, страхи, страхи."
Думаю, Стус, пишучи вищезгадані рядки, не скільки гостро відчував феномен «страху», скільки усвідомлював, що відчуття страху нічого не змінить. Особливо, якщо твій простір герметичний. Квадрат чотири на чотири, або й ще менше - сто сімдесят з гаком на метр. У баскетболі ( Read more... ) -
Only IF for a night
Я зовсім не збиралась відвідати Франківськ. Принаймні, не зараз і не таким чином. Мені завжди здавалось, що в це місто я, якщо і потраплю, то якось геть ненароком. Невимушено, шляхом кудись, або, що це місто буде лиш ще однією транзитною станцією. Завжди так думалось. Інших думок просто не було - вони були затертими. А що ж врешті? А врешті я ось ( Read more... ) -
Піднімаючись сходами, що ведуть вниз
Піднімаючись сходами, що ведуть вниз, ніколи не знаєш, що може трапитись на твоєму шляху. Ти знаєш своє місце відправлення і можеш лишень приблизно уявляти або ж дофантазовувати своє місце призначення, але все, що між - невідомість, компенсувати яку навіть фантазія і так квола. Здогадки, які на щастя, або ж на превеликий жаль, так ніколи і не ( Read more... ) -
Фієста (І замітає шляхи)
А що якби у кожної людини запитали, чим для неї є "свято ( Read more... ) -
Просторове
Як багато в нашому житті має значення «простір». Не "абиякий простір", а свій, власний вдало влаштований простір. Хай яким би він був, яким би не здавався для інших: мінімалістичний, заповнений до стелі, похмурий чи рожевий, або у цяточку, але свій. Право на самовираження ніхто не відміняв, тому, якщо простір комфортний для власника, думка ( Read more... ) -
Її кидало світом так само ніжно і боляче, як і думками
Певно, та я, що розпочинала цей щоденник, навряд чи могла б собі уявити, що деякі дописи опісля писатимуться якимось доволі химерним і вкрай складним до пояснення способом:деякі елементи на колінах під стелями залів очікування, дещо на гранітних сходах, дещо у вагонах, дещо аудиторіях-кімнатах-коридорах....Стій! Досить!...Д-о-ж-и-л-а-с-ь ( Read more... ) -
Миттєвості
До щоденникових записів щоразу все важче і важче повертатися,
[Виписані думки, люди, речення]майже як і до мереж, з їхніми випливаючими віконцями контакту, які постійно щось від тебе хочуть, але нічого не пропонують натомість, з численними «ботанічними балачками», в яких обговорюються нагальні (закреслено) робочо-студентські моменти, майже як і до Києвів, в яких ти часами сам ( Read more... )