(Untitled)

[fleur_de_louis]

Була любов, з якої вийти, як
з вікна на сьомім поверсі,
однак -
у кожного в житті -
своя безодня.
Був чоловік -
із тих, що раз на вік
уміють душу вкрасти
з-під повік
і чий прихід ти ждеш,
як ВеликдняБула жага: вернутися в ребро

Comments

[myvesna]

какие стихи... Я давно уже не могу стихи читать - перестали цеплять, а сейчас читала и аж дышать перестала...

[fleur_de_louis]

Випадково знайшла.
Я думала, що мою цинічну душу вже нічим не зачіпиш, а інколи трапляється, що люди напишуть так, що не можеш не пройти мимо і не прочитати вірш 5 раз, бо зачепив.

[haru_tarra]

Ой, а можна з тобою ще одним авторства Крук поділитись?

Плакала жінка на східцях до храму
Сльози - мов вервиця
Море подалося вслід за коханим
Вже не повернуться
Склала долоні човником вуглим
хвилі вгиналися
Жінка хотіла море забути
не забувалося

Галина Крук, 1995

[fleur_de_louis]

дякую!

треба знайти якусь збірочку її поезій, почитати більше.