Думаймо про Лесю Мововиховательку - саме отут та отепер, вже в отеперішньому моменті, саме в оцьому "отепер-Jetzt" (бо зараз - оте вже може стати неможливим, вже може бути геть запізно!): вже отепер - зрозуміймо (всіма мовами світу) різницю між отепер (мовоукраїнським теперішнім часом) і зараз (мовоукраїнським майбутнім часом, чи мовомайбутнім моментом):
Ніцше: Несвоєчасні міркування: Шопенгауер як вихователь:
Unzeitgemäße Betrachtungen: Drittes Stück: Schopenhauer als Erzieher, 1874;: Зрозуміймо вже отепер - наше ОТУТ-БУТТЯ = Dasein: без оного неможливо вповні-плеромно зрозуміти пізнішого Гайдеґґера чи одвічну й довічну українську мову (справжній жарт: хто справді знає справжню українську мову - отому й не треба читати Ніцше чи Гайдеґґера!). Отак Ніцше:
Aber auch wenn uns die Zukunft nichts hoffen ließe - unser wunderliches Dasein [= наше ОТУТ-БУТТЯ] gerade in diesem Jetzt [В ОЦЬОМУ ОТЕПЕР = в отепер-часі - бо отепер-сущому] ermutigt uns am stärksten, nach eignem Maß und Gesetz zu leben: jene Unerklärlichkeit, daß wir gerade [288
( ... )
Mais, lors même que l'avenir ne nous laisserait rien espérer, la singulière existence que nous menons, précisément dans cet «aujourd'hui», nous encourage le plus fortement à vivre selon notre propre mesure, conformément à nos propres lois. N'est-il pas inexplicable que nous vivions en ce moment, alors qu'un temps infini nous a formés, que nous ne disposions que de notre brève existence actuelle, au cours de laquelle nous devons montrer pourquoi et dans quel dessein nous sommes nés précisément aujourd'hui ? + Несвоевременные размышления: «Шопенгауэр как воспитатель» Фридрих Ницше Зважмо на оте дивне й часорозгублене ни́ні, ни́ньки по-російськи - нынче, яке саме не є суто часозосереджене "Jetzt-отепер" (неначе перекладали з французької, а не німецької):
Но если бы даже у нас не оставалось никакой надежды на будущее, - то наше странное существование именно в этом нынче побуждает нас сильнее всего жить по собственной мерке и собственному закону: та необъяснимость, что мы
( ... )
But: only the Cambridge translation by Hollingdale grasps the Nitzschean linguistic and temporal moment: підсилено й одночасно: бо коли кажемо отепер то кажемо і отут (і необхідно кажемо оте якоюсь певною мовою - а мова мові не рівня):
But even if the future gave us no cause for hope the fact of our existing at all in this here-and-now [в оцьому ОТУТ-і-ОТЕПЕР] must be the strongest incentive to us to live according to our own laws and standards: the inexplicable fact that we live precisely today, when we had all infinite time in which to come into existence, that we possess only a short lived today in which to demonstrate why and to what end we came into existence now and at no other time. We are responsible to ourselves for our own existence; consequently we want to be the true helmsman of this existence and refuse to allow our existence to resemble a mindless act of chance. One has to take a somewhat bold and dangerous line with this existence: especially as, whatever happens, we are bound to lose it. Why go on clinging to this
( ... )
Леся Українка про "невчасну" мово-Музу та про вчасні й промовисті сльози та про розваження важкого тягаря саме музо-розважанням та музо-порадами: згадаймо й пригадаймо всім мовозагадку:
- Розваж мене, Музо, моя ти порадо! Так важко в сей вечір на серці мені! Де ж ти забарилась? Колись ти так радо Летіла на поклик мій в кращії дні.
Муза
Дарма нарікати! Не я забарилась, Я часто край тебе стояла, ждучи Твого привітання, але ти журилась Самотньо, мовчазнії сльози ллючи.
- О Музо, не згадуй ту люту годину, Журби не буди, бо вона сторожка, Мов хижая птиця, - засне на хвилину, І зо сну її кожний шелест ляка.
Настрой свою ліру, гучну, невидиму, Струна струні стиха нехай промовля, І вслід за тобою я голос вестиму, А думка хай вільно по світі гуля.
Згадаймо одвагу - щоби зрозуміти отеперішню розвагу (та вагоцентричність українізмів): ото вагомість мововіршування в сумному та важкому тв вагомому отепер-моменті Лесі:
- Ой Музо! ся пісня двусічна, мов зброя, І будить одвагу, й жалю завдає
( ... )
There has been noted the correspondence of this root in Arabic and the other Semitic languages to the Hittite and Luwian verb [script needed] (tarkummāi) / [script needed] (tarkummiya) of the meaning “to announce”, “to explain”, which can be explained by there not being a Proto-Semitic predecessor, but Arabic having borrowed the root via Classical Syriac ܬܰܪܓܡܳܢܳܐ (targmānā, “interpreter”)[1] and/or Classical Syriac ܬܰܪܓܶܡ (targem, “to speak in public; to interpret”), and Aramaic from Akkadian 𒅴𒁄 (/targumannu, turgumannu/, “interpreter”), possibly borrowed or alternatively derived natively from 𒅗 (/ragāmu/, “to shout, to exclaim, to cast forth a prophecy; hence also, to speak for the gods, to speak for another, to interpret, and to rede”). Hebrew - תֻּרְגְּמָן (turg'mán, “translator”), תִּרְגֵּם (tirgém, “to
( ... )
Comments 25
Ніцше: Несвоєчасні міркування: Шопенгауер як вихователь:
Unzeitgemäße Betrachtungen: Drittes Stück: Schopenhauer als Erzieher, 1874;: Зрозуміймо вже отепер - наше ОТУТ-БУТТЯ = Dasein: без оного неможливо вповні-плеромно зрозуміти пізнішого Гайдеґґера чи одвічну й довічну українську мову (справжній жарт: хто справді знає справжню українську мову - отому й не треба читати Ніцше чи Гайдеґґера!). Отак Ніцше:
Aber auch wenn uns die Zukunft nichts hoffen ließe - unser wunderliches Dasein [= наше ОТУТ-БУТТЯ] gerade in diesem Jetzt [В ОЦЬОМУ ОТЕПЕР = в отепер-часі - бо отепер-сущому] ermutigt uns am stärksten, nach eignem Maß und Gesetz zu leben: jene Unerklärlichkeit, daß wir gerade [288 ( ... )
Reply
Considérations inactuelles Schopenhauer éducateur (1874)
Mais, lors même que l'avenir ne nous laisserait rien espérer, la singulière existence que nous menons, précisément dans cet «aujourd'hui», nous encourage le plus fortement à vivre selon notre propre mesure, conformément à nos propres lois. N'est-il pas inexplicable que nous vivions en ce moment, alors qu'un temps infini nous a formés, que nous ne disposions que de notre brève existence actuelle, au cours de laquelle nous devons montrer pourquoi et dans quel dessein nous sommes nés précisément aujourd'hui ?
+
Несвоевременные размышления:
«Шопенгауэр как воспитатель»
Фридрих Ницше
Зважмо на оте дивне й часорозгублене ни́ні, ни́ньки по-російськи - нынче, яке саме не є суто часозосереджене "Jetzt-отепер" (неначе перекладали з французької, а не німецької):
Но если бы даже у нас не оставалось никакой надежды на будущее, - то наше странное существование именно в этом нынче побуждает нас сильнее всего жить по собственной мерке и собственному закону: та необъяснимость, что мы ( ... )
Reply
But even if the future gave us no cause for hope the fact of our existing at all in this here-and-now [в оцьому ОТУТ-і-ОТЕПЕР] must be the strongest incentive to us to live according to our own laws and standards: the inexplicable fact that we live precisely today, when we had all infinite time in which to come into existence, that we possess only a short lived today in which to demonstrate why and to what end we came into existence now and at no other time. We are responsible to ourselves for our own existence; consequently we want to be the true helmsman of this existence and refuse to allow our existence to resemble a mindless act of chance. One has to take a somewhat bold and dangerous line with this existence: especially as, whatever happens, we are bound to lose it. Why go on clinging to this ( ... )
Reply
Думи і мрії
Кримські відгуки
Зимова ніч на чужині
- Розваж мене, Музо, моя ти порадо!
Так важко в сей вечір на серці мені!
Де ж ти забарилась? Колись ти так радо
Летіла на поклик мій в кращії дні.
Муза
Дарма нарікати! Не я забарилась,
Я часто край тебе стояла, ждучи
Твого привітання, але ти журилась
Самотньо, мовчазнії сльози ллючи.
- О Музо, не згадуй ту люту годину,
Журби не буди, бо вона сторожка,
Мов хижая птиця, - засне на хвилину,
І зо сну її кожний шелест ляка.
Настрой свою ліру, гучну, невидиму,
Струна струні стиха нехай промовля,
І вслід за тобою я голос вестиму,
А думка хай вільно по світі гуля.
Згадаймо одвагу - щоби зрозуміти отеперішню розвагу (та вагоцентричність українізмів): ото вагомість мововіршування в сумному та важкому тв вагомому отепер-моменті Лесі:
- Ой Музо! ся пісня двусічна, мов зброя,
І будить одвагу, й жалю завдає ( ... )
Reply
Arabic
تَرْجُمَان (tarjumān), تُرْجُمَان (turjumān, “translator, interpreter”): перекладач, тлумач (первісно індоевропейською торгаш)
مُتَرْجِم (mutarjim, “translator, interpreter”)
There has been noted the correspondence of this root in Arabic and the other Semitic languages to the Hittite and Luwian verb [script needed] (tarkummāi) / [script needed] (tarkummiya) of the meaning “to announce”, “to explain”, which can be explained by there not being a Proto-Semitic predecessor, but Arabic having borrowed the root via Classical Syriac ܬܰܪܓܡܳܢܳܐ (targmānā, “interpreter”)[1] and/or Classical Syriac ܬܰܪܓܶܡ (targem, “to speak in public; to interpret”), and Aramaic from Akkadian 𒅴𒁄 (/targumannu, turgumannu/, “interpreter”), possibly borrowed or alternatively derived natively from 𒅗 (/ragāmu/, “to shout, to exclaim, to cast forth a prophecy; hence also, to speak for the gods, to speak for another, to interpret, and to rede”). Hebrew - תֻּרְגְּמָן (turg'mán, “translator”), תִּרְגֵּם (tirgém, “to ( ... )
Reply
Leave a comment