Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) 10h · Позаяк мене зранку вже кілька укр. журналістів устигли спитати про Шевченка, який "писав по-російськи" 🙂 (за третім разом я вже огризнулась, що теж в СРСР диплом і дисер писала по-російськи, а тепер "по роботі" раз у раз по-англійськи доводиться, ну і?..), то вклеюю тут, із просвітницькою метою, уривок з мого свіженького інтерв'ю журналові "Локальна історія" - і більше такого не питайте, будь ласка! (повне інтерв'ю читайте в березневому числі, не знаю, чи є в них онлайн-версія, щиро, ваша "вчителька правильних проізношеній"))). https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko/posts/10159179801363953
Забужчиха - щойно чекала й отепер чекає: І зараз, за одну хвилину - чекатиме знову! Животіє вона в суржикочасі безкраїм: В невпораній душі - без отепер-зову! + Звідсіля - колишнє: Чому саме отепер, бо в отеперішньому моменті (та хвилині, годині, днині, тижні, році, столітті, ері, еоні) українського теперішнього часу - маємо недоріку Зїлєнскава? Бо отакі ж і наші часочухраїнські суржикописьменники - як ото емблематична Забужчиха:
З Різдвом, Тарасе: Знищмо москвовикрутаси! Слов’янськії мовогласи - Ти увічнив, ти наш Спасе!
Шевченку, генію, пророче: Нівроку - ніхто нічого не наврочив Проти твоєї індоевропейської моці! Анумо - утнімо отакої, хлопці:
Країна країні і мова мові - не рівня! Все решту - голослівне голосіння: З сходу й заходу, півночі і півдня - З усіх антимовних світів - без спасіння! Отого не збагне "страна" і мова сусідня!.
Лиш мовогадка може розгадати українського слов'янства загадку: лиш світоглядна гадка - розуміє, що не скраю наша хатка:
Наша гадко й наша загадко - Розгадаймо слов'янства мовохатку! Вона в українському мововічному центрі - Щоб згадали гадку і ненароджені і живі і мертві! Пригадаймо всім - як мовообух сталить: Щоб запам'ятала кожна вічність та кожна мить!
Ось як, принаймні, індоевропейська лексика, кличний відмінок та імператив дієслова сигналізують і комунікують саме чітко викроєну українськість та певну слов'янськість, чого деякі інші мови й країни - не мають!
Дебати про моводетермінізм (та й мовоприречення)- й надалі тривають: про різні мови, хоча рамки й термінологія й вимоги сперечань - цікаво актуальні й отут:
Ой гоп, заходивсь, Зробив хату, оженивсь, І піч затопив І вечерять наварив». «Ануте, діти, отакої!» - І старий піднявся, Як ударить, як ушкварить, Аж у боки взявся... Минає Неясний день мій; вже смеркає; Над головою вже несе Свою неклепаную косу Косар непевний... Мовчки скосить, А там - і слід мій занесе Холодний вітер... Все минає [усе рине - πάντα ῥεῖ]!.. О бодай вас! Що то літа? Ні, вже не до ладу... Минулося. Іди лишень Полудновать лагодь... Старому байдуже, Нібито й не чує. «Чи жать, чи не жать, А сіяти треба, - старий промовляє Нібито до себе. - Анумо вставать, До вечерні, може, ще пошкандибаю. + 1848
Анумо знову віршувать. Звичайне, нишком. Нумо знову, Поки новинка на основі, Старинку Божу лицювать. А сиріч... як би вам сказать, Щоб не збрехавши. Нумо знову
( ... )
Comments 16
( ... )
Reply
10h ·
Позаяк мене зранку вже кілька укр. журналістів устигли спитати про Шевченка, який "писав по-російськи" 🙂 (за третім разом я вже огризнулась, що теж в СРСР диплом і дисер писала по-російськи, а тепер "по роботі" раз у раз по-англійськи доводиться, ну і?..), то вклеюю тут, із просвітницькою метою, уривок з мого свіженького інтерв'ю журналові "Локальна історія" - і більше такого не питайте, будь ласка! (повне інтерв'ю читайте в березневому числі, не знаю, чи є в них онлайн-версія, щиро, ваша "вчителька правильних проізношеній"))).
https://www.facebook.com/oksana.zabuzhko/posts/10159179801363953
Reply
Класики - це люди, котрі «грали в довгу» за життя
Оксана Забужко
08.03.2021
https://zbruc.eu/node/103772
Зараззомбенятко, знепорана та знемовлена та зневчаснена Забужко:
От класики якраз і помагають виправляти оптику...І зараз_ІБА_СЇЙЧАС ОТЕПЕР з нетерпінням чекаю повернення Лесі Українки на театральну сцену.
Ось чому: Леся проти часолиха! А отепер: і Тарас і Леся - проти часолиха!
Забужчиха - щойно чекала й отепер чекає:
І зараз, за одну хвилину - чекатиме знову!
Животіє вона в суржикочасі безкраїм:
В невпораній душі - без отепер-зову!
+
Звідсіля - колишнє: Чому саме отепер, бо в отеперішньому моменті (та хвилині, годині, днині, тижні, році, столітті, ері, еоні) українського теперішнього часу - маємо недоріку Зїлєнскава? Бо отакі ж і наші часочухраїнські суржикописьменники - як ото емблематична Забужчиха:
Oksana Zabuzhko (Оксана Забужко) 8 hrs(Ордалії- ( ... )
Reply
Знищмо москвовикрутаси!
Слов’янськії мовогласи -
Ти увічнив, ти наш Спасе!
Шевченку, генію, пророче:
Нівроку - ніхто нічого не наврочив
Проти твоєї індоевропейської моці!
Анумо - утнімо отакої, хлопці:
Країна країні і мова мові - не рівня!
Все решту - голослівне голосіння:
З сходу й заходу, півночі і півдня -
З усіх антимовних світів - без спасіння!
Отого не збагне "страна" і мова сусідня!.
Лиш мовогадка може розгадати українського слов'янства загадку: лиш світоглядна гадка - розуміє, що не скраю наша хатка:
Наша гадко й наша загадко -
Розгадаймо слов'янства мовохатку!
Вона в українському мововічному центрі -
Щоб згадали гадку і ненароджені і живі і мертві!
Пригадаймо всім - як мовообух сталить:
Щоб запам'ятала кожна вічність та кожна мить!
Ось як, принаймні, індоевропейська лексика, кличний відмінок та імператив дієслова сигналізують і комунікують саме чітко викроєну українськість та певну слов'янськість, чого деякі інші мови й країни - не мають!
Reply
Everett, D.L. (August-October 2005). "Cultural Constraints on Grammar and Cognition in Piraha: Another Look at the Design Features of Human Language" (PDF). Current Anthropology. 46 (4): 621-646.
+
Patience Epps: [PDF] Historical linguistics and socio-cultural reconstruction
The Routledge handbook of historical linguistics, 2014
+
Anthropoetics XXII, no. 2 Spring 2017
Nietzsche’s Early Theory of Language in Light of Generative Anthropology
Kieran Stewart
+
STEPHEN LAURENCE AND ERIC MARGOLIS
Linguistic Determinism and
the Innate Basis of Number
+
Russian blues reveal effects of language on color discrimination
Jonathan Winawer, Nathan Witthoft, Michael C. Frank, Lisa Wu, Alex R. Wade
+
05 листопад 2017: Якщо та мова не має середнього роду - як їй те сказати?
Ясно - що лиш мовою яка теє має!
+
Ану ж: чому російська має "зна́к препина́ния" - коли нема "препина́ть"?Про мовоумови ( ... )
Reply
Шевченко: і танок, і шлюб, і хата, і піч, і вечеря - і ануте-мова і анумо-мова: вільна і волева мововоля та вільна воля до мови і волі:
НЕВОЛЬНИК
Поема
Ой гоп, заходивсь,
Зробив хату, оженивсь,
І піч затопив
І вечерять наварив».
«Ануте, діти, отакої!» -
І старий піднявся,
Як ударить, як ушкварить,
Аж у боки взявся...
Минає
Неясний день мій; вже смеркає;
Над головою вже несе
Свою неклепаную косу
Косар непевний... Мовчки скосить,
А там - і слід мій занесе
Холодний вітер... Все минає [усе рине - πάντα ῥεῖ]!..
О бодай вас! Що то літа?
Ні, вже не до ладу...
Минулося. Іди лишень
Полудновать лагодь...
Старому байдуже,
Нібито й не чує. «Чи жать, чи не жать,
А сіяти треба, - старий промовляє
Нібито до себе. - Анумо вставать,
До вечерні, може, ще пошкандибаю.
+
1848
Анумо знову віршувать.
Звичайне, нишком. Нумо знову,
Поки новинка на основі,
Старинку Божу лицювать.
А сиріч... як би вам сказать,
Щоб не збрехавши. Нумо знову ( ... )
Reply
Leave a comment