-
(Untitled)
Одного ранку, повертаючись з ранкового годування птахів, - тоді ще земля була трохи встелена першим нічним снігом, він не розтанув, - я повернув голову праворуч і зупинився, побачивши красиву картинку: висока тополя ще з жовто-коричневим листям на гілках контрастувала на загальному чорно-білому тлі. Підійшовши під саме дерево, я помітив, що десь ( Read more... ) -
(Untitled)
Повернулись до Києва. Після розвантаження речей (коли ми вже перестанемо цілий багажник чогось возити?), пішли попити і поїсти на набережну. Чомусь зголодніли.
Біля «Сови», як зазвичай, були байкери. Н. пила лимонно-імбирний чай, а я лавандовий раф. Давно замовляв його, а це раптом згадав, що є така дивина. До напоїв - якісь нові бутери з салямі.
( Read more... ) -
(Untitled)
Цього року ми відчиняли вікна в спальні на ніч тільки на провітрювання. Але через спеку вже декілька днів залишаємо одне вікно повністю відкритим. Мені це додає якихось особливих відчуттів, коли засинаю або прокидаюсь вночі чи рано вранці: таке враження, що я десь на канікулах, або в селі, або в якійсь південній країні. Поруч з тим є відчуття, ніби ( Read more... ) -
(Untitled)
That’s when you step back a pace and ask yourself these questions:
- Is there an easier way?
- Are you trying to solve the right problem, or have you been distracted by a peripheral technicality?
- Why is this thing a problem?
- What is it that’s making it so hard to solve?
- Does it have to be done this way?
-
(Untitled)
Їздили з правої сторони Київського моря-водосховища в сторону Сухолуччя. Ми взагалі в цьому році майже кожні вихідні, коли залишалися в Києві, виїздили на північ і гуляли в лісі. Коли більше, коли менше.
Думали просто прокататись, але з часом трохи засиділись в машині, і тіло вимагало хоч якогось руху. Вийшли у вже відомому нам місці між Толокунем і ( Read more... ) -
(Untitled)
Вчора після сніданку, десь о пів на одинадцяту, пішли на пляж. По дорозі, в під’їзді, зустріли сусідку Лєну, яка ляпнула: «Куди ви так пізно йдете? Там вже жарко.» Н. роздратувалась від такої фамільярності, а я порадив просто забити та уникати її.
Щойно ми прийшли на пляж, небо почало затягувати хмарками і не було так жарко. Ми врешті все одно трохи ( Read more... ) -
Город на букву Ж.
Сьогодні вранці, в будень, випало самому прогулятися ранковим Житомиром. Всього за одну годину спокійно випив каву в кав'ярні за квартал від будинку, де живуть батьки дружини, пройшовся (теж спокійно-спокійно!) до самого центру, прогулявся туди і назад Михайлівською.
Так, Житомир дуже-дуже спокійний. Михайлівська гарно облаштована, відчувається ( Read more... ) -
(Untitled)
Сидимо в Ж вже трохи більше тижня, але сьогодні повертаємось додому, до Києва. Тащимо з собою купу кущів, щоб засаджувати «нашу» клумбу біля під'їзда. Сподіваюсь, що наші крокуси там ще не повиривали.
Сіньора мені не дали. Будемо з моїм ресурс-менеджером працювати над заповненням пробілів і пробувати ще раз за декілька місяців.
-
(Untitled)
Досі ходимо на пляж біля будинка. На щастя температура ще дозволяє, вода прохолодна, але 5-10 хвилин похлюпатися можна. Кожен день з нами ще три бабульки, які грають в карти, загоряють і теж плавають, одна з них, Наташа, курить. Один мужик якийсь приходив і так демонстративно голосно, проходячи повз мене, рази з три повторив: «Когда-то Днепр был ( Read more... ) -
(Untitled)
Дивилися вчора фільм «Не озирайся». З Монікою Белуччі та Софі Марсо. Не пам'ятаю, звідки я його виловив, але це не те кіно, яке ми зазвичай дивимось: трилер.
Тільки ближче до кінця стає зрозумілим, чому відбувається те, що відбувається з головною героїнею. Є питання до логічності, але загалом фільм тримає до кінця і трохи напружує.