таких місць безліч, зокрема в Києві. Наприклад, подивись у бік цирку, ліворуч і праворуч від нього, стоячи перед універмагом "Україна" - суцільна архітектурна еклектика. Або недавно я прийшла до такого висновку: на бульварі Тараса Шевченка стоїть пам'ятник Щорсу (до 1954 р. там стояв пам'ятник графу Бобринському, який керував будівництвом першої залізниці до Києва (це й логічно - звідти якраз видно вокзал)). Так от. У пам'ятник Щорсу впирається вулиця, яка раніше називалась Комінтерну, але за Незалежності перейменована на вулицю Петлюри (правда, більшість табличок так і не замінили). Висновок полягає в тому, що яка іронія долі: Щорс боровся з Петлюрою, щоби потім у його пам'ятник впиралась вулиця Петлюри! Тільки це, звісно, не постмодернізм, а модернізм проти модернізму, чи хезе, комунізм проти націоналізму, чи маразм проти маразму, а швидше - просто київський палімпсест.
Comments 3
Reply
Або недавно я прийшла до такого висновку: на бульварі Тараса Шевченка стоїть пам'ятник Щорсу (до 1954 р. там стояв пам'ятник графу Бобринському, який керував будівництвом першої залізниці до Києва (це й логічно - звідти якраз видно вокзал)). Так от. У пам'ятник Щорсу впирається вулиця, яка раніше називалась Комінтерну, але за Незалежності перейменована на вулицю Петлюри (правда, більшість табличок так і не замінили). Висновок полягає в тому, що яка іронія долі: Щорс боровся з Петлюрою, щоби потім у його пам'ятник впиралась вулиця Петлюри!
Тільки це, звісно, не постмодернізм, а модернізм проти модернізму, чи хезе, комунізм проти націоналізму, чи маразм проти маразму, а швидше - просто київський палімпсест.
Reply
Reply
Leave a comment