2012 at a glance
Далі буде мій 2012 у фотографіях із супроводжувальним текстом. Хоча це і марудна справа - вишукувати всі моменти і вибудовати їх у часі, але 2012 був настільки кльовим, що не можна не написати про нього!
Ідея взята у whatever_i_can (про фото-рік).
На початку 2012, здається у Лютому я і ще 3-є чудових людей, які пройшли фінал у київському змаганні розв`язку кейсів від KPMG поїхали у Московію, щоб змагатися за право потрапити у Гонконг. Ми зайняли друге місце. І тому Настя не виїхала з України, Андрій не поїхав до Відня а інший Андрій не полишив КСЕ, ну а я поки не пішла наступом на Еверест - всьому свій час.
Проте ми побачили Москву взимку (я вдруге) і багато-багато чого нового дізналися.
А, і на додачу ДУЖЕ багато розмовляла російською. Настільки багато, що капець. До речі, росіяни кажуть, що у мене досить чиста і літературна мова, і оце -то й видає мене. Коте "вставлений" для підвищення мімішності фотографії.
А ось так ми виглядаємо коли ділові, молоді і розумні) Вах! Як згадаю той челендж...
Потім була знову наша "Весняна школа" - це така штука, подія зроблена нашою кафедрою у рамках "днів відкритих дверей" для майбутніх абітурієнтів, які можуть прийти, послухати, спитати про все, що їх цікавить. Наші викладачі проводять для них лекцію, наші студенти розповідають "як воно" - бути студентом. Загалом, промінчики добра і сонця огортають майбутнє покоління студентів. Я сюди потрапила втретє. Було круто і надихаюче - принаймні для мене. На фото - мої чудові викладачі і студенти!
А потім був ДР Міші, це було вперше, коли я була присутньою на вечірці - сюрпризі, коли ця вечірка-сюрприз святкувалася на даху і Міша реально нічого про неї не знав. Було дуже круто. Нічний вид з даху "лесяукраїнківського" будинку неймовірний! Спасибі Ромі за організацію! Думаю Міша зацінив.
А потім була подія, яка перевенула моє життя з ніг на голову і дала мені можливість надихатися. Вгадайте? Ага, я постійно в усіх соцмережах рекламувала - TEDx в Києві. Ця травнева подія дала мені море енергії, нових і таких крутих людей, яких просто так не зустрінеш. Працювала з неймовірними професіоналами. І щонайприємніше - це люди, близькі за духом. Спасибі.
До речі, цього року теж у команді, але не у якості фотографа вже.
Потім була мафія із моїми чудовими.
11.06 вирішила вихопити своїх чудових дівчат (які постійно/тимчасово навідують в Україну з усіляких Китаїв та Францій) і поїхати святкувати в місто, яке я люблю так я і Львів - Одесу. (Неймовірне місто+мої чудові) *3 дні = кайф!
Це було неймовірно! І я за вами вже сумую.
Взагалі "фото-настрій" цієї поїздки такий:
Десь між 12 і 19 червня я вирішила змінити стиль (насправді це завдяки жарким індійським літнім погоднім умовам) і обрізала "всьо непотрібне" - а себто зобила коротшою і без того недовгу свою зачіску. Ось результат( на фото "до" я із своїм чудовим випусником - магістром Людою):
до:
nbsp; після:
Всім, хто вважає що " у дівчини має бути довга коса" - прошу не коментувати цей етап у моєму житті. Спасибі, консьєржка досі плаче за моїм "довгим" (а насправді недовгим) волоссям. Амінь.
А потім було 20 червня. Найфеєричніший день у моєму житті, мабуть. На даний момент. Зареєструвала могилянську СО (проект зрів-назрвівав та й дозрів), почала працювати трошки на ниві студ самоврядування і ввечері мала літак у... ІНДІЮ. Отож про Індію. Це країна контрастів яка змінює світогляд. Яка підвищує рівень любові до України і змушує передивитися цінності. Тут я зустріла море людей з різних куточків земної кулі, з якими "зустрінуся десь у світі". Вона була такою.
А якщо про людей та емоції та їжу - то ось такою:
Лівий верхній кут - "всередині ятки із сарі", привезла в Україну аж три штуки. Неймовірні! Сервіс такий, що неможливо не купити! Правий верхній кут - індійське "таксі" - рікша. Невимовно оптимістичний засіб для пересування. Водіїв ПДР не хвилює. З крайньої лівої смуги перебудуватися у крайню праву руху назустріч - не питання! Під нею - національні костюми дівчат із Філіппін, В*єтнаму та Туреччини. Ще нижче - я, Настя і Ахмед(з Єгипту) задоволені і у рікші. Фото у нижньому лівому куті - це подарунок одного чудового хлопчини із Делі, який мене дуже і дуже "смущав" (я про подарунок, сам хлопець - ні). Бо це виявляється бог подорожей. Тобто фактично річ релігійна. Стоїть зараз на поличці як річ сувенірна.
Ну і трошки індійської їжі. Це абзац для європейського шлунку. Штука у лівому верхньому куті - освіжає ротову порожнинку (так, береться ложкою, жуєть і ковтається - прямий конкурент Діролу), штука у правому верхньому куті досить їстівна, але досить гостра. Тобто нереально. Таця у нижньому правому куті - ота жовта "каша" у верхньому правому куті - ааааа, пекельно гостра. Є така ж тільки зелена. ПЕКЛО у вас у роті! Штука у лівому нижньому кутку - "каша" із сиром. Сир - ням-ням, каша - пекло яка гостра. Загалом, на любителя.
Приїхала з Індії з морем вражень, закінчилося Євро. Вирішила ще раз відсвяткувати ДР, а що?)
Нарешті зустрілася з рідними яких тисячу років не бачила. Мої братики і так, то я на мотоциклі.
+ влаштували з малою фотосесію. Сподіваємося, ок)
Ну а загалом настрій цієї частини літа такий:
Потім була ще одна феєрична подія у мому житті - школа Медіанекст. Загалом, ця школа теж сильно змінила дещо у моєму житті. По-перше із вузько спрямованого фінансиста я стала не зовсім вузько спрямованою. Я познайомилась із світом медіа, із журналістами і взагалі мега крутими людьми, які надихнули, навчили і зарядили енергією. Сподіваюся не втрачати зв*язок!
Більше того, тепер творюю власне медіа із командою.
Медіанекст - це "двометрова насолода", Шалена Бджілка, "хіпстери на питання "чи ви хіпстер" завжди відповідають негативно", "змови через ФБ", актівіті, настільний теніс, футбол, "розминки вранці" і кльові-кльові люди. І ще багато-багато чого! Люблю вас! Ось тут трошки про школу.
Надихнута Медіанекстом я поїхала до Грузії на міжнародну літню школу із Ліберальної Економіки. Тема близька до серця і спеціальності. Ну і самі розумієте - Грузія це Грузія. Мрія збулася. Знову-таки море чудових людей із різних країн світу. Море нових знань у сфері економіки, про традиції різних країн і їх мови. А ви знали що у Казахстані досі дівчат викрадають, якщо хочуть одружитися? Це не загальний факт, але всеодно за своїх мега красивих подруг - казашок переживаю...
Каталися на конях, годували всіх варениками, привчали до укаїнських пісень, тостів та танців - загалом розважалися як могли. Але вразив найбільше Батумі. Найкрутіше місто евер!
Ну і пена річ хачапурі зробили своє темне діло - закохали мене ще більше у цю країну! До речі, за кілька днів знову у Грузію їду).
На першому фото ми у Батумі. На другому - теж, але то вже "гурманське фото" - аджарський хачапурі і божественна вода Натахтарі. Ням.На третьому фото - Бакуріані, культуний вечір. Якщо комусь цікаво більше - дивіться тут.
Приїхала з Грузії. Трошки вдома і завершальною нотою літа став джазовий Коктебель і чудова компанія. Ніно Катамадзе, Пурпур, Бреґовіч та інші зробили літньо-осінній саунд неповторним. Шикарні 3 дні! Спасибі всім-всі, а особливо Марині, Христі, Маші. Томеку та Дімі за компанію, спалену курку і море фану!
Більше того, Христя навіть мега ролик зняла:
(c) khrystyna.com.ua
Ну а потім Христя зняла ще один ролик, в якому продовжилась моя "кінокар*єра у роликах Христі" - соціальна реклама, що стимулює іти на вибори. До речі, буквально нещодавно були на Телеакадемії з підтримкою цього ролика. Оскільки ролик був знятий у 2012, він вписується у концепцію цього довгого поста:
(c) khrystyna.com.ua
Потім була одна з моїх найбільш феєричних робіт, яка була ну просто не за моєю спеціальністю, але мені стільки разів довелося виходити за рамки комфорту, працювати копіайтером, інтерв*юером, синхронним перекладачем, фотографом і не тільки у рамках Світового форуму видавців 2012, що відбувся у Києві. Інша кодова назва - WAN-IFRA 2012. Це подія, яка мене ще більше заглибила у сферу медіа, де я змогла взяти інтерв*ю у Анабель Ернандес - лауреата Золотого пера, журналістки з Мексики, яка пише на серйозні теми, за які журналісти у Мексиці гинуть. Нажаль не вдалося взяти інтерв*ю у Мігеля Форбса - самі розумієте, зайнята людина) Зате я знаю що таке двошвідкісні розповіді і з цим їх "їдять".
А потім був довгий переліт через океан у Канаду - місце мого життя на 2.5 місяці. Оооо! Було багацько цікавого. Поки що читайте тут і тут, а згодом буде більше, просто окрім записів у блог доводиться ще купу всього робити. Було багато всього і цікавого. Ну і знову-ж таки люди. Ці чудові люди, з якими хочеться постійно ходити на реюніони, взнавати як справи і просто обійняти, коли десь у Києві (точніше, зазвичай, у Могилянці) бачимося.Ось моє улюблене, але технічно недосконале фото:
А це наш Хелоуін.
Фото з Торонто і СіЕн тауер. Там де ноги - страааашно! Стою на склі і дивлюся на 300 метрів під собою. Нереально!
Ну і з моїм канадійський депутатом %) Скотт Брайсон, ліберал.
Потім був Київ. Пост-конференція, після нашого стажування на тему правового суспільства. І знову маленький реюніон.
А потім КАППєри, колишні і не дуже вирішили святкувати рахом НР і поїхати кататися у Карпати де снігу було небагато. ДУЖЕ небагато.
І останнє фото 2012 - на фоні новорічного килима)
Ось приблизно таким вийшов мій 2012. Ні, це не повний перелік всього-всього. Є ще багато дуже яскравих моментів. Але до цих моментів я маю фотографії. До інших - неймовірні спогади) Сподіваюся у 2013 перевершити)
Всім промінчики радості та щастя!
Ваша,
ОК
Ідея взята у whatever_i_can (про фото-рік).
На початку 2012, здається у Лютому я і ще 3-є чудових людей, які пройшли фінал у київському змаганні розв`язку кейсів від KPMG поїхали у Московію, щоб змагатися за право потрапити у Гонконг. Ми зайняли друге місце. І тому Настя не виїхала з України, Андрій не поїхав до Відня а інший Андрій не полишив КСЕ, ну а я поки не пішла наступом на Еверест - всьому свій час.
Проте ми побачили Москву взимку (я вдруге) і багато-багато чого нового дізналися.
А, і на додачу ДУЖЕ багато розмовляла російською. Настільки багато, що капець. До речі, росіяни кажуть, що у мене досить чиста і літературна мова, і оце -то й видає мене. Коте "вставлений" для підвищення мімішності фотографії.
А ось так ми виглядаємо коли ділові, молоді і розумні) Вах! Як згадаю той челендж...
Потім була знову наша "Весняна школа" - це така штука, подія зроблена нашою кафедрою у рамках "днів відкритих дверей" для майбутніх абітурієнтів, які можуть прийти, послухати, спитати про все, що їх цікавить. Наші викладачі проводять для них лекцію, наші студенти розповідають "як воно" - бути студентом. Загалом, промінчики добра і сонця огортають майбутнє покоління студентів. Я сюди потрапила втретє. Було круто і надихаюче - принаймні для мене. На фото - мої чудові викладачі і студенти!
А потім був ДР Міші, це було вперше, коли я була присутньою на вечірці - сюрпризі, коли ця вечірка-сюрприз святкувалася на даху і Міша реально нічого про неї не знав. Було дуже круто. Нічний вид з даху "лесяукраїнківського" будинку неймовірний! Спасибі Ромі за організацію! Думаю Міша зацінив.
А потім була подія, яка перевенула моє життя з ніг на голову і дала мені можливість надихатися. Вгадайте? Ага, я постійно в усіх соцмережах рекламувала - TEDx в Києві. Ця травнева подія дала мені море енергії, нових і таких крутих людей, яких просто так не зустрінеш. Працювала з неймовірними професіоналами. І щонайприємніше - це люди, близькі за духом. Спасибі.
До речі, цього року теж у команді, але не у якості фотографа вже.
Потім була мафія із моїми чудовими.
11.06 вирішила вихопити своїх чудових дівчат (які постійно/тимчасово навідують в Україну з усіляких Китаїв та Францій) і поїхати святкувати в місто, яке я люблю так я і Львів - Одесу. (Неймовірне місто+мої чудові) *3 дні = кайф!
Це було неймовірно! І я за вами вже сумую.
Взагалі "фото-настрій" цієї поїздки такий:
Десь між 12 і 19 червня я вирішила змінити стиль (насправді це завдяки жарким індійським літнім погоднім умовам) і обрізала "всьо непотрібне" - а себто зобила коротшою і без того недовгу свою зачіску. Ось результат( на фото "до" я із своїм чудовим випусником - магістром Людою):
до:
nbsp; після:
Всім, хто вважає що " у дівчини має бути довга коса" - прошу не коментувати цей етап у моєму житті. Спасибі, консьєржка досі плаче за моїм "довгим" (а насправді недовгим) волоссям. Амінь.
А потім було 20 червня. Найфеєричніший день у моєму житті, мабуть. На даний момент. Зареєструвала могилянську СО (проект зрів-назрвівав та й дозрів), почала працювати трошки на ниві студ самоврядування і ввечері мала літак у... ІНДІЮ. Отож про Індію. Це країна контрастів яка змінює світогляд. Яка підвищує рівень любові до України і змушує передивитися цінності. Тут я зустріла море людей з різних куточків земної кулі, з якими "зустрінуся десь у світі". Вона була такою.
А якщо про людей та емоції та їжу - то ось такою:
Лівий верхній кут - "всередині ятки із сарі", привезла в Україну аж три штуки. Неймовірні! Сервіс такий, що неможливо не купити! Правий верхній кут - індійське "таксі" - рікша. Невимовно оптимістичний засіб для пересування. Водіїв ПДР не хвилює. З крайньої лівої смуги перебудуватися у крайню праву руху назустріч - не питання! Під нею - національні костюми дівчат із Філіппін, В*єтнаму та Туреччини. Ще нижче - я, Настя і Ахмед(з Єгипту) задоволені і у рікші. Фото у нижньому лівому куті - це подарунок одного чудового хлопчини із Делі, який мене дуже і дуже "смущав" (я про подарунок, сам хлопець - ні). Бо це виявляється бог подорожей. Тобто фактично річ релігійна. Стоїть зараз на поличці як річ сувенірна.
Ну і трошки індійської їжі. Це абзац для європейського шлунку. Штука у лівому верхньому куті - освіжає ротову порожнинку (так, береться ложкою, жуєть і ковтається - прямий конкурент Діролу), штука у правому верхньому куті досить їстівна, але досить гостра. Тобто нереально. Таця у нижньому правому куті - ота жовта "каша" у верхньому правому куті - ааааа, пекельно гостра. Є така ж тільки зелена. ПЕКЛО у вас у роті! Штука у лівому нижньому кутку - "каша" із сиром. Сир - ням-ням, каша - пекло яка гостра. Загалом, на любителя.
Приїхала з Індії з морем вражень, закінчилося Євро. Вирішила ще раз відсвяткувати ДР, а що?)
Нарешті зустрілася з рідними яких тисячу років не бачила. Мої братики і так, то я на мотоциклі.
+ влаштували з малою фотосесію. Сподіваємося, ок)
Ну а загалом настрій цієї частини літа такий:
Потім була ще одна феєрична подія у мому житті - школа Медіанекст. Загалом, ця школа теж сильно змінила дещо у моєму житті. По-перше із вузько спрямованого фінансиста я стала не зовсім вузько спрямованою. Я познайомилась із світом медіа, із журналістами і взагалі мега крутими людьми, які надихнули, навчили і зарядили енергією. Сподіваюся не втрачати зв*язок!
Більше того, тепер творюю власне медіа із командою.
Медіанекст - це "двометрова насолода", Шалена Бджілка, "хіпстери на питання "чи ви хіпстер" завжди відповідають негативно", "змови через ФБ", актівіті, настільний теніс, футбол, "розминки вранці" і кльові-кльові люди. І ще багато-багато чого! Люблю вас! Ось тут трошки про школу.
Надихнута Медіанекстом я поїхала до Грузії на міжнародну літню школу із Ліберальної Економіки. Тема близька до серця і спеціальності. Ну і самі розумієте - Грузія це Грузія. Мрія збулася. Знову-таки море чудових людей із різних країн світу. Море нових знань у сфері економіки, про традиції різних країн і їх мови. А ви знали що у Казахстані досі дівчат викрадають, якщо хочуть одружитися? Це не загальний факт, але всеодно за своїх мега красивих подруг - казашок переживаю...
Каталися на конях, годували всіх варениками, привчали до укаїнських пісень, тостів та танців - загалом розважалися як могли. Але вразив найбільше Батумі. Найкрутіше місто евер!
Ну і пена річ хачапурі зробили своє темне діло - закохали мене ще більше у цю країну! До речі, за кілька днів знову у Грузію їду).
На першому фото ми у Батумі. На другому - теж, але то вже "гурманське фото" - аджарський хачапурі і божественна вода Натахтарі. Ням.На третьому фото - Бакуріані, культуний вечір. Якщо комусь цікаво більше - дивіться тут.
Приїхала з Грузії. Трошки вдома і завершальною нотою літа став джазовий Коктебель і чудова компанія. Ніно Катамадзе, Пурпур, Бреґовіч та інші зробили літньо-осінній саунд неповторним. Шикарні 3 дні! Спасибі всім-всі, а особливо Марині, Христі, Маші. Томеку та Дімі за компанію, спалену курку і море фану!
Більше того, Христя навіть мега ролик зняла:
(c) khrystyna.com.ua
Click to viewНу а потім Христя зняла ще один ролик, в якому продовжилась моя "кінокар*єра у роликах Христі" - соціальна реклама, що стимулює іти на вибори. До речі, буквально нещодавно були на Телеакадемії з підтримкою цього ролика. Оскільки ролик був знятий у 2012, він вписується у концепцію цього довгого поста:
(c) khrystyna.com.ua
Потім була одна з моїх найбільш феєричних робіт, яка була ну просто не за моєю спеціальністю, але мені стільки разів довелося виходити за рамки комфорту, працювати копіайтером, інтерв*юером, синхронним перекладачем, фотографом і не тільки у рамках Світового форуму видавців 2012, що відбувся у Києві. Інша кодова назва - WAN-IFRA 2012. Це подія, яка мене ще більше заглибила у сферу медіа, де я змогла взяти інтерв*ю у Анабель Ернандес - лауреата Золотого пера, журналістки з Мексики, яка пише на серйозні теми, за які журналісти у Мексиці гинуть. Нажаль не вдалося взяти інтерв*ю у Мігеля Форбса - самі розумієте, зайнята людина) Зате я знаю що таке двошвідкісні розповіді і з цим їх "їдять".
А потім був довгий переліт через океан у Канаду - місце мого життя на 2.5 місяці. Оооо! Було багацько цікавого. Поки що читайте тут і тут, а згодом буде більше, просто окрім записів у блог доводиться ще купу всього робити. Було багато всього і цікавого. Ну і знову-ж таки люди. Ці чудові люди, з якими хочеться постійно ходити на реюніони, взнавати як справи і просто обійняти, коли десь у Києві (точніше, зазвичай, у Могилянці) бачимося.Ось моє улюблене, але технічно недосконале фото:
А це наш Хелоуін.
Фото з Торонто і СіЕн тауер. Там де ноги - страааашно! Стою на склі і дивлюся на 300 метрів під собою. Нереально!
Ну і з моїм канадійський депутатом %) Скотт Брайсон, ліберал.
Потім був Київ. Пост-конференція, після нашого стажування на тему правового суспільства. І знову маленький реюніон.
А потім КАППєри, колишні і не дуже вирішили святкувати рахом НР і поїхати кататися у Карпати де снігу було небагато. ДУЖЕ небагато.
І останнє фото 2012 - на фоні новорічного килима)
Ось приблизно таким вийшов мій 2012. Ні, це не повний перелік всього-всього. Є ще багато дуже яскравих моментів. Але до цих моментів я маю фотографії. До інших - неймовірні спогади) Сподіваюся у 2013 перевершити)
Всім промінчики радості та щастя!
Ваша,
ОК