Пломбир

[ibigdan]

Это страница из Книги Памяти музея Голодомора в замке Меджибож, я писал о нём. Моя семья родом из села Дубина Полтавской области.

Бойко - это мои прямые родственники. Мокляк - двоюродные. Колодяжные - соседи по улице. И так в каждой семье по всем сёлам.

Comments

[ext_3285185]

їли не людей, а те що від них залишилось, померлих від голоду, годували дітей які ще живі були.
Людей ніхто не їв.

[ajento]

Їли і людей. Голод страшна штука, людина божеволіє, а коли так рік, три. Я ніколи голоду не бачив, але нічого в тарільці не лишаю, не можу викидати придатну їжу.
З іншого боку прекрасно знаю як до цього дійшли, веселий шоумен Грушевський (помер у 1934р, бо захворів в санаторії на карбункул і невдало прооперували), тощо.

[nadia_76]

[bat_on]

Блядь, ну что за диалоги! Там же автор сценария старик Володарский.
При всем неуважении, не мог он так плохо писать.

[ext_2666429]

Моя бабушка толком не могла говорить о Голодоморе, сразу начинала плакать.
Рассказывала, что было очень плохо, что выжили те, у кого кто-то из родственников работал на заводе.

Больше ничего от нее не смог добиться.

[ext_4844050]

Бабушка не могла говорить на эту тему, детей унес голодомор, один умер, а второго ребенка украли...

[marina2244]

Первый и единственный раз я была в с. Дубина Полтавской обл. в 1985 году, с бабушкой, у ее троюродной сестры в гостях. Фамилия сестры была Мокляк...
Теперь уж и сестры той давно нет и бабушки моей, расспросить не у кого. Бабушка никогда не рассказывала. Только когда я плохо ела, укоряла меня что кочевряжусь, а они в детстве лепешки из лебеды ели.

[igorsova]

//расспросить не у кого//

[igorsova]

Спогади цих людей неможливо читати спокійно.

Тільки одного літнього вечора коли мені було з 10 років, тоді на підстанції щось полетіло і село залишилось без електрики, а ми з братом приплентались до хати із білим волохатим щеням (не пам'ятаю де і хто нам його дав) вечеряти вже затемно, бабуся після рюмки настоянки з полину (від нервів!), при ґасовій лампі розповіла як їли собак, котів, траву, коріння, як не пускали дітей до сусідів щоби не з'їли. Я сприйняв це як спробу налякати страшною казкою, а бабуся розповідаючи розплакалась, і почала співати пісні українського степу яких я ніколи не чув на Буковині (коли останній склад куплета пропускають), і більше ніколи не поверталась до цієї теми.

Совкова ідеологія і символи повинні бути прирівняні до нацистських і заборонені, довбойоби що плентаюиться із совковми символами повинні сплачувати величезні штрафи, внесені в списки терористичних груп, і сидіти за публічну демонстрацію чи возвеличування совкої ідеології чи совка, а РФ повинна бути знищена.

[hummerm]

І тільки в кацапів лунає знову і знову "можем павтарить".

[ajento]

Моя бабушка говорила о Голодоморе, под большим секретом, я мелкий был, смеялся, не мог понять как в Украине нечего есть, вон, на огороде и картошечка и морковочка. Когда рассказывала как люди умирали уже смешно не было, говорит от голода или худые как скелеты становятся или толстые как слон, мне удивительно было, как человек от голода толстым стать может.
Такие вот воспоминания детства. И когда мне кацапские бляди расскажывают что ничегонебыла я никак не реагирую, но где то внутри накапливается спокойная холодная ненависть.