Ми дивимось,але не бачимо
Ми слухаємо,але не чуємо
Ми сприймаємо догматично, але не відчуваємо
я йду по вулиці, на мене падає дощ
я можу почати бігти, або повзти, але на мене все-одно буде падати дощ
я беру чашку
я можу налити в неї молока, або розбити об стінку, але все-одно прийде зима, якої я так не хочу
я бачу людину
я можу пропустити її вперед
(
Read more... )
Comments 7
Reply
that rain will be the ultimate cure, running down our cheeks and lips, the cold water over feverish skin.
The miracle is that it will ignite our hearts and bones in a way like never before.
Reply
Reply
Reply
Reply
Reply
Mozh Max?
Reply
Leave a comment