-
*про безсилля*
краще б це була чорна діра, ніж агресивне безсилля. краще дозволяти собі все і знати, чому тобі погано, ніж поводитись чемно і не розуміти, звідки уся ця фігня на мою голову ( Read more... ) -
*про чорну діру*
коли я дозволяю собі все, майже ні про що не шкодую. але десь глибоко всередині відкривається невеличка чорна діра. вона сама по собі і сама собі думає: нє, все не правильно, все не так. коли я роблю дурниці і вигляд, що все чудово, моя особиста чорна діра затягує мене в нікуди. і щоразу вигадує щось нове: починаю хворіти, тупити, лінуватись, ( Read more... ) -
(не)міміміМінськ
- а Оля минулого року такі кльові фотки із Мінська привезла (с)
виходиш із вокзалу і перше, що приходить в голову, коли бачиш "ворота в мінськ": "а коли там наступний поїзд додому?" у мене давно не було міст, з якими не хочеться залишитися. (увесь цей сталінський ампір, широкі вулиці, мало машин, назви "бістро" і "кафетерій", чисті трамваї, великі ( Read more... ) -
*про п"яте море*
бажання втечі незмінно приводить мене до моря.
любов до моря - не обходиться без застудиСтамбул прийшов до мене (не я до нього) разом з весною. але я вже нічого не пам"ятаю. записи кажуть, місто здирало із мене шкіру ближче до вечора, місто давало відчуття невагомості, неіснування тут і зараз, я чекала на цю весну все життя, довжиною чотири місяці ( Read more... ) -
*про багато дивних речей*
- як думаєш, вдягати шапку?
- одевай. правда, после того, как ты вчера в колготках бегала, не вижу смысла.
- я вчора взягалі робила багато дурниць
*із розмови з сусідом, перед виповзанням на роботу*
щойно напруга трохи спала, нежить пройшла, а голос ще не повернувся, треба якось відновлювати сили. так от вчора я вирішила, що саме час вдягати білі берци ( Read more... ) -
no ref.
- иммунитет ни к черту, - сказала Сова, откашливаясь и подкуривая третью (ц)
так вот да, імунітет ні к чорту. всю зиму, і навіть при -25 прекрасно трималась. але варто було настати нульовому березня, зникнути напрузі і з"явитися трохи часу на поспати - відразу ж розклеїлась. тепер на роботі пишу відверту фігню і тікаю звідти, щойно можу - пити чай ( Read more... ) -
*про терміновість*
випадкова розповідь про зимове море (содову і шоколадні цукерки) майже фізично занурила мене у це саме море. солоне і холодне до тремтіння (чомусь вище ключиць). відчуваю його запах і дотик цього запаху. бачу його занадто чітко. такий собі комплексний глюк ( Read more... ) -
(Untitled)
час від часу (особливо у безсонні тижні) на мене накочується дивовижне бажання зізнаватись людям у любові (не у коханні), говорити їм хороші речі (хоча слова дуже складно підбираються), писати довгі листи (а якось дуже важко перебороти обмеження у 140 символів і власне чсв). день спонтанних компліментів оголошується відкритим ( Read more... ) -
*про маніакальні бажання*
нарешті до оленка дійшло, чому воно не спало усю ніч на понеділок. і справа тут зовсім не у колготках в сіточку, через які зашпортувались вівці, коли я намагалась їх порахувати. тобто у колготках, звісно також. треба було думати про панчохи. енівей ( Read more... ) -
погодний пост щастя
пора купувати весняні ботільйони. бажано на шалених каблуках. вчора вдруге за зиму почула в повітрі запах весни. і мій ніс мене не обманює.
поки на вулиці таке сонечко, в мене все добре (сама себе переконую, що все вийде)