12 обручів весни. Антонич в Андруховича. 11-й обруч - коли двоє стають одним. Двоє стають одним, не тільки сплітаючись тілами у любощах. Двоє стають одним, коли він закінчує фразу, розпочату нею. Двоє стають одним, коли незнайомці, впіймавши погляд один одного, не відводять очей. Двоє стають одним, коли зігріваються власним диханням у холодній ( Read more... )

Сесія закінчилась! Ура! Правда, ще тиждень тому, але я з тої радості нічого не писала. Ура! Ура! Ура підвищеній стипендії )))

Інколи стає сумно. Інколи страшно. Інколи смішно. Інколи цей мікс приперчується еспаньйолом, підсолюється незлою музикою, посипається дрібно нарізаними ідіотами і смаженими курвами, густо поливається свіжою кров`ю. Інколи то може бути смачно. Якщо кухар - гостробородий Квентін.

Геніальність приходить тихо,

Як сивина благородить скроні,

Як сміється за спиною лихо,

Як захід стає червоним,

Як липа вкривається цвітом,

Як зникає з кімнати кисень,

Як морок панує над світом,

Як падає стружка тирси,

Як кров пульсує по жилах,

Як дядько докурює пріму,

Як Каїн вмирає на вилах,

Як дивляться вниз херувими,

Як небо латають хмари,

Як ринва на дощ ( Read more... )

Сходні в містечку був випускний. Я дивилася на розмальованих дівчат і хлопців в краватках і намагалась пригадати свій. Але нічого цікавого чи приємного не згадалось: жодної ностальгії, жодних сентиментів, жодних божевільних вчинків. Лиш тодішнє полегшення від прощання. І тільки “Роксоляна” під чиюсь гітару на горі, де ми зустрічали схід сонця, а ще ( Read more... )

Камінь, кинутий вниз,
Падає довго.
Камінь, підкинутий вгору,
Злітає невисоко.
Камінь, запущений вдаль,
Ще раз підстрибне.
Камінь, взятий з землі,
На землю повернеться.

Сьогодні дочитала "Діви ночі". Після "Весняних ігор в осінніх садах" не сподобалося взагалі. За "Дівами" можна знімати продовження пригод Джеймса Бонда: купа бандюг, повій, коханок, брудних грошей, герой, навколо якого всі вмирають і тільки він один завжди залишається живий і навіть в скрутній ситуації не оминає нагоди злапати якусь кралю за дупцю ( Read more... )

Хотіла сьогодні повчитися. У вівторок останній іспит. З української літератури. Не дали: кликали, питали, просили, чекали, фотографувала сусідку, в якої нині випускний, готувала обід, намагалася щось почитати, пішла у гості, відклала до неділі. І так завжди...