Schola Militaria 2017
Я собі ось цей кадр вважаю єдиним справді вдалим за всю фестивальну зйомку.
Субота, 30 вересня 2017 р. Чергова Schola Militaria, Чергове фотозвалище картинок з першого (для мене і останнього) фестивального дня.
Осінь цьогоріч справжня, як треба - сонце і холод. Та Скола Мілітарія, фестиваль живої історії, присвячений XVII ст., має свої канони і традиції. І одна з них - учасники заходу живуть у наметовому містечку. Цього року, як і минулого, воно розташовувалося у північному дворику Старої фортеці.
Вранці на наметах була паморозь. Плюс два.
Виключення було зроблене для деяких польських реконструкторів та першого за історію наших фестивалів десанту з Великобританії. Вони жили у "Какопатрі" (так, мені теж соромно, що їх поселили в цю циганську радість).
Англійці прибули з Лондона, Манчестера. Бірмінгема - і на фестивалі їх можна було легко упізнати за червоними камзолами (і чотириметровими піками, хехе).
Ну і так вже сталося, що саме пікінери стали головним моїм об'єктом для зйомок. Ну дуже видовищно.
І так, серед пікінерів траплялися і дівчата. Причому, як казали англійці, це цілком відповідає духу епохи: історія знає випадки, коли жінки бралися за пики.
В Речі Посполитій, частиною котрої був Кам'янець, пікінери не були розповсюдженим явищем. Тут натомість була значно поширеніша кіннота: інші простори, інші завдання.
Все це я почула від поважного пана (крайній праворуч): він прочитав цілу лекцію (цікаву!) юним миротворцям, які прийшли подивитися на фестиваль у фортецю.
Говорив польською, не знаю, чи діти його розуміли. Там були підлітки з Франківська та інших міст - у Кам'янці якраз були якісь змагання.
Так само чудово працював з публікою поважний керівник Red Regiment (Червоного підрозділу). Розказував пристрасно, з гумором, з типово англійською вихованістю. Мені аж кортіло перекладати його слова публіці, але горло б зірвала швидко, а проку з того багато б не було.
Бо теорія і лекції - це добре, але подібні виступи діють і по-іншому. Ось Антек, йому 5 з половиною, відразу теж захотів у пікінери.
Мені страшно подобається, коли реконструктори так докладно і зрозуміло розказують про епоху, яку відтворюють. Навіть якщо я десять разів вже чула, як колись стріляли з мушкетів, я послухаю і в одинадцятий: це не та інформація, котра застріває в голові навічно, тому це завжди як в перший раз :о)
І тому мені дуже хочеться більшої інтерактивності не лише від імортних, а й від наших реконструкторів.
Наші життям биті і знають про фестивальну публіку те, чого не відають англійці з палаючими очима: публіка в нас така собі поки. Її і мало, і мета у неї не дізнатися про щось нове, а наклацати прикольних фоток на телефоні і подивитися, як дядьки б'ються.
Отак вони б'ються.
А отак стріляють, це публіці теж дуже подобається. Вона, публіка, може аж на цілу хвилину затриматися і подивитися, шо сі стало.
Ще чималий ажіотаж викликали у відвідувачів фортеці екскурсії військовим табором. Їх проводив і Святослав Кузьмич, і інші реконструктори.
Майстер-класи - вже не настільки людно, вже менше народу.
А, ледь не забула найголовнішу мету фестивалів живої історії - сфотографуватися з живим козаком або мушкетером. (Або з котиком).
Коротше, нашу публіку ще треба вчити і вчити. Чи то загальна бідність провиною, чи сезон копання чергової якоїсь сільгоспкультури, але більшість містян шикарні реконструкторські заходи ігнорить.
І подивіться на це ось як.
Дехто з учасників "Військової школи" 20-22 жовтня буде в Нідерландах, на ось цьому крутому дійстві. Можливо, і українці поїдуть на фестиваль теж.
Штука в тому, що ця Slag om Grolle (облога Гролле) проводиться раз на два роки у жовтні (так, теж у жовтні) у 10-тисячному (!!!!) голандському містечку Грунло (Groenlo) - і починалася вона одночасно з Террою Героїкою. У 2005 р.
Потенціал у Кам'янця був потужний: 500 учасників, масштабна битва, кіннота, пікінери, мушкетери, левенці - це було офігенно, і, може, ви ще пам'ятає про це.
Але далі почалася вічна історія про кількість гетьманів (n+1, якщо n - кількість українців), про непростий процес знаходження спонсорів, про втому від вже наїждженого формату.
Тому перший жовтневий вікенд в фортеці кілька років проходив досить камерний захід " Земля героїв". Він був не для публіки (хоча й вона віталася), він був більше для себе. Cашко "Гайдук" Заремба відшукував, який саме фестиваль він хотів би бачити.
І він зрозумів, що хочеться зростати за якістю реконструкції, а не лише за масштабністю заходів. Так народилася Schola Militaria - військова школа.
Це муштра, вишкіл, навчання за середньовічними підручниками.
Ну і плюс це красиво, так.
І Гайдуку, здається, такий формат дуже до вподоби.
Хоча він і орієнтований переважно на учасників дійства, а не на глядачів. В фестивальні дні навіть ціна вхідного квитка до фортеці не змінюється.
Раніше ж ще були виступи перед ратушею, хода від фортеці на Ринок - це взагалі все безкоштовно. (І ох як же мені цьогоріч таких подій не вистачало!)
Коротше, після декади намагань виховати публіку і привчити її до якісного відтворення XVII століття, хлопці взялися радше за герметизацію, ніж за популяризацію.
Цьогоріч у фестивалі взяло участь близько сотні реконструкторів з України (Кам'янець, Київ, Запоріжжя), Польщі, Білорусі та Великої Британії.
Страшно не вистачало (мені, не знаю, як іншим) мушкетерів гетьмана Виговського (одеситів під керівництвом Сергія Шаменкова) і яскравого регіменту під керівництвом варшав'яка Томаша Рейфа. І перші, і другі з фестивалем з перших його днів, я вже не уявляю відтворення XVII століття без них - а їх не було. Шкода.
А в облозі Гроле візьмуть участь понад 1600 реконструкторів з 68 країн. Бо зараз це найбільший фест з XVII ст. в світі (принаймні, так каже трейлер). І квитки на битву коштують 12,50 євро.
Під 400 гривень, так. А в нас все - лише за квиток до фортеці. І народу навіть це багато. :(
Коли Україна виборсається з бідоти і нужденності, публіка, може, доросте до цікавих заходів не про шашлик і не про рок-концерт. Дожити б.
Бо це несправедливо - коли одним туди, а нам в іншу сторону. Наші реконструктори точно варті більшого.
Хлопці ж правда душу вкладають у своє дітище, навіть пообідати часу не мають (вибачте за мій рівень фотошопу, зістарювала пляшку Моршинської як могла).
Ну все ж є для цікавого дозвілля! Навіть п'ятирічній Лені з Польщі - і то було чим зайнятися. Робила ляльку-мотанку.
Бої? Є.
Автентичний табір? Є.
Цікаві лекції (українською, англійською, польською)? Є. Плюс нетривіальна нагода підтягнути свій рівень володіння іноземними мовами - ми ж тут як ті ведмеді, лапу сосемо, практики іншомовної не маємо, читати-писати вміємо, а сказати - з цим вже гірше.
А тут хватай першого-ліпшого інтуриста з алебардою - і тренуйся, говори. Ну класно ж.
Автентичні ігри? Теж є. Київський реєстровий полк грав у гилку - праматір бейсболу.
Голодними б теж у фортеці не лишилися.
Ще й лучний турнір був (правда, там було так тісно, що глядачам не було б де встати).
Тому на них дивилися вовком.
І на те, як насправді виглядали шляхтичі XVII століття, теж би поглянули. Ніяких шароварів, ага. Шляхтич прибув аж з Запоріжжя - з почтом з двох слуг та збруєю. Кінь наш, кам'янецький.
Тссс, шляхтич спить.
Наскільки там все автентично? А ось на скільки: замість картоплі - ріпа. Я уявлення не маю, де можна в 2017 році взяти ріпу, але шляхтич харчується тим, що їли наші предки 400 років тому.
Я б так не змогла.
Ну ось його стіл ближче :)
Яничари з 49 Орти - ще одна вічна окраса фестивалю. Не воюють давно, просто прикрашають захід. Класні.
Ну, шо там розтікатися мислею по древі, і так все ясно: люди, справа не лише у спонсорах. Справа й у нас. Ми самі лінуємося підтримати місцеве і круте, нам, кам'янчанам, самим нецікаво нічого поза городом, міською кримінальною (варіативно: політичною) хронікою і скидками в АТБ. Погано це.
Бо на тій таки облозі Гроле у половини містечка вже є пошиті костюми - і вони самі із захватом беруть участь у фестивалі.
А ми через 12 років після першої Терри все ще цікавимося, чому оборонці замку не у шароварах з червоної штори.
Хоч на картинки подивіться тоді, як це було.
Подивіться, як все відтворено, продумано - до найменших деталей.
І так теж, не всі ж багаті шляхтичі.
Костюм епохи - це ж штука недешева, взуття особливо.
Тому чи дивуватися випадкам мародерства на полі битви? (увага на кірасира в чорному у цетрі, він з шаблею).
Добре хоч шкарпетки залишив.
І ще я остаточно переконалася цього року ось в чому.
Всі керівники реконструкторських груп - люди непересічні, розумні і неймовірні. І Кам'янцю дико пощастило, що в нас є Гайдук, і що він ще й директор нашого музею-заповідника.
Люди, немає таких Гайдуків у Збаражі чи Хотині, Жовкві і Летичеві. І фестивалів у місцевих замках таких - не буває. А ми не цінуємо те, що маємо.
І це основне, що я хотіла сказати.
Тож далі будуть просто картинки.
Білоруський гість, з Мінська.
Кияни.
Одна з головних забав пікінерів на фестивалях - кинутися на глядачів з піками. Завжди проходить на ура. Травматизм - на нулі.
Муштра.
Майстер-класи.
Дівчина з прапором, полячка, була тааакою яскравою, ну диво просто.
В мене з нею якась неймовірна кількість кадрів.
Рррррррррр. Муахахаха. Десь так.
Кльові вони.
О, знову прапороносиця.
Бій.
Табір.
Ще муштра.
Знову табірю Там завжди є що підлатати, зашити чи нарізати і нарубати.
Польські пікінери.
Кам'янчани (на задньому плані - білоруси).
Східні витвари.
Англія (насправді Шотландія), Польща, Україна.
Ось цього, реконструкції, котра з фортеці вихлюпується у місто, цьогоріч дуже не вистачало.
Ну і все.