Вухані. Гуртожиток
Гуртожиток
Жити у приватному будинку у глухому селі - це рай. Ніхто не заважає слухати музику так щоб стіни трощилися від басів, стрибати цілодобово у чехарду з Мармеледі, що є сили. Усі проблеми також виключно твої - чи там треба світло полаготити, або на даху дюрку цементом замацати, само воно не зробиться. Але то таке. Головне - відчуття свободи та свіжого повітря.
Є тільки один недолік: до школи - як до місяця пішкі, лікарні взагалі немає, а магазин, що працює раз на тиждень, має такий барвистий вишуканий асортімент, - що швидше на городі картоплю самому виростити.
Тому довелося переїжджати в багатоповерховий будинок. Мабуть їх будують зі спеціальної соломи, бо кожен крок віддається у вібрацію підлозі, а звуки з одного поверху на другий передаються з посиленням і ревербераційними ефектами.
Тут - сусіди. Багато їх, з кожного боку шось шерехтить, та дзюркає, наче таргани під шпалерами. Не звично трішки. Сами вони гучні ніж водоспад - то день народження справляють, то хтось музикант з ведмедями на вухах, то ремонт - стіну переносять. Шось неймовірне коїться, але тільки в тебе щось гукне чи пукне, одразу буркотять, дзвінко стукають по батареях. Можуть й у гості прийти, якщо гукає більш ніж 5 хвилин після першого попередження. Такі вони нетерплячі, мерзотники!
Що зробиш, нехай звикають до нового.
Не кидати ж заняття з ірландського степу та скакалочку до сніданку!
Зміст | Далі =>
Жити у приватному будинку у глухому селі - це рай. Ніхто не заважає слухати музику так щоб стіни трощилися від басів, стрибати цілодобово у чехарду з Мармеледі, що є сили. Усі проблеми також виключно твої - чи там треба світло полаготити, або на даху дюрку цементом замацати, само воно не зробиться. Але то таке. Головне - відчуття свободи та свіжого повітря.
Є тільки один недолік: до школи - як до місяця пішкі, лікарні взагалі немає, а магазин, що працює раз на тиждень, має такий барвистий вишуканий асортімент, - що швидше на городі картоплю самому виростити.
Тому довелося переїжджати в багатоповерховий будинок. Мабуть їх будують зі спеціальної соломи, бо кожен крок віддається у вібрацію підлозі, а звуки з одного поверху на другий передаються з посиленням і ревербераційними ефектами.
Тут - сусіди. Багато їх, з кожного боку шось шерехтить, та дзюркає, наче таргани під шпалерами. Не звично трішки. Сами вони гучні ніж водоспад - то день народження справляють, то хтось музикант з ведмедями на вухах, то ремонт - стіну переносять. Шось неймовірне коїться, але тільки в тебе щось гукне чи пукне, одразу буркотять, дзвінко стукають по батареях. Можуть й у гості прийти, якщо гукає більш ніж 5 хвилин після першого попередження. Такі вони нетерплячі, мерзотники!
Що зробиш, нехай звикають до нового.
Не кидати ж заняття з ірландського степу та скакалочку до сніданку!
Зміст | Далі =>