Колись, як ще тягнуло писати, видав отаке (уривок з оповідання "Шльоцик або пісня весни"):
Мат, широко розкинувши ноги, сидів у коридорі общаги, притуливши спину до батареї. Що він живе в общазі - тут ніхто нічого дивного не вбачить, адже де ви бачили общагу, в якій би не матюкалися?
Гітара лежала на руках, від неї так і несло інфернальним, а вдихав-
(
Read more... )