Роберт Трессел "Філантропи у рваних штанях". Обране (частина третя [2])
Власне продовження. Початок даного уривку шукайте за цим посиланням.
***
- Це що ж, маленька перша і друга графи споживають аж стільки, скільки ти тут намалював? - запитав Красс.
- Насправді, вони поглинають далеко не все, - відповів Оуен. - Безліч добра пропадає марно. Крім того, люди з першої та другої графи сколочують неймовірні статки, продаючи товари за кордон. Але більшу частину вони дійсно споживають самі, адже кількість праці, витраченої на виготовлення речей, котрими користується ця публіка, набагато більша за кількість праці, витраченої на речі, котрими користуються робітники. Більшість людей, котрі нічого не роблять, отримують все найкраще. Робітничий клас витрачає більше двох третин свого часу на виготовлення продукції для багатіїв. Порівняйте якість та кількість суконь дружини або доньки багатія із одягом дружини чи доньки робітника. В першому випадку на одяг йде у двадцять разів більше праці та часу, ніж у другому. І так в усьому. Те саме відбувається із житлом, одягом, взуттям, капелюхами, прикрасами та їжею. Багатії беруть для себе все найкраще з того, що може дати мистецтво або довга виснажлива праця. А ось для тих, чиїм трудом створено все це добро, згодиться будь-яке лахміття, барахло та сміття. Для себе філантропи-робітники роблять нікудишню одежину - дешева тканина, перероблена зі старого ганчір’я і тому подібної гидоти, і незручні, грубі, важкі черевики. Якщо ви зустрінете добре вбраного робітника, то можете сміливо стверджувати, що він або веде неприродний спосіб життя - тобто, неодружений, - або купив собі костюм у кредит і ще не розплатився, або це одяг із чужого плеча, придбаний у перекупки, а може, подарований якимось благодійником. Те саме стосується їжі. Всі качки і гуси, фазани, куріпки, ліпші шматки м’яса кращих сортів, язик, найкраща камбала, сьомга та форель…
- Гаразд уже, годі! - злобно крикнув Харлоу. - Не хочемо ми більше слухати цю маячню.
Інші теж не схотіли, щоб доповідач витрачав час на дрібні деталі.
- …все найкраще із найкращого відкладається виключно заради задоволення тих, хто належить до першої та другої графи, а робітники в той самий час мають харчуватись одним і тим же - маргарин, спитий чай, сумнівне пиво - і бути задоволеними. Скаржитись вони починають тільки тоді, коли не можуть придбати навіть такий харч, як цей.
Оуен замовк, запала лиховісна тиша, але раптом обличчі Красса освітилось посмішкою. В міркуваннях доповідача він знайшов серйозну промашку.
- Ось ти кажеш, що люди з першої і другої графи мають все найкраще, а як же жебраки і волоцюги? Ти помістив їх у першу колонку.
- Помістив. Як бачиш, це для них найкраще місце. Вони належать до класу ледацюг. Морально вони анітрохи не кращі за інших нероб, і користі від них не більше. Звісно, якщо розглядати їх з точки зору споживаного ними добра, вони завдають менше шкоди, ніж інші нероби, тому що перепадає їм порівняно небагато. Але все одно, їхнє місце тут. Щоправда, вся ця публіка отримує нерівні долі. Але тут представлені не окремі особи, а клас Нероб.
- А я-то думав, ти збираєшся нам розповісти про те, що причиною бідності є гроші, - сказав Істон.
- Так воно і є, - відповів Оуен. - Невже до вас досі не дійшло, що саме гроші заважають людям зрозуміти, що істинний сенс праці - виготовлення потрібних вам товарів? Всі люди страждають від однієї омани: вони вважають, що не важливо, чим вони займаються: працюють чи просто нічого не роблять, головне - гроші отримувати. За нашої унікальної системи гроші - єдина мета, котру вони перед собою бачать. У них настільки заплутані та хибні уявлення про все на світі, що вони із жалем дивляться на тих, хто займається працею, котра щось створює. Робітничий клас вважається найнижчим та найбільш негідним у нашому суспільстві. Нижче робітника - тільки злочинці і найбідніші з жебраків та нероб. А ось тих, хто примудряються отримувати гроші, займаючись аж ніяк не корисною працею, вважають гідними поваги людьми. Тих же, хто самі нічого не роблять, але визискують гроші з праці інших людей, вважають ще більш гідними! Однак більше за інших поважають тих, хто отримують гроші, не роблячи взагалі нічого!
- Але, по-моєму, це ще не доводить, що гроші - причина бідності, - сказав Істон.
- Послухай, - сказав Оуен. - Люди в четвертій графі виробляють все, чи не так?
- Так, нам це добре відомо, - перебив його Харлоу. - Але ж їм платять за це. Вони отримують платню.
- Так-так. А що таке платня? - спитав Оуен.
- Ну, звісно, гроші, - роздратовано буркнув Харлоу.
- А що вони роблять зі своїми грошима, коли отримують їх? Їдять вони ці гроші, п’ють чи вдягають на себе?
Явна безглуздість цього питання викликала іронічні смішки у тих, хто до цього часу уважно слухали. Треба ж таке вигадати? Ну й маячня!
- Авжеж, ні, - презирливо відповів Харлоу. - За гроші вони купують те, що хочуть.
- Як ти вважаєш, більшості з них вдається зберегти частину своїх грошей, покласти їх у банк?
- Про інших не знаю, можу сказати тільки про себе, - слова Харлоу викликали сміх. - У мене, дідько його забирай, все йде на те, щоб заплатити за квартиру і за все інше, щоб утримати своє тлінне тіло у його земній оболонці. На пиво я витрачаю зовсім мало - шилінг, щонайбільше.
- Холостяк може піднакопичити грошей, якщо схоче, - сказав Слайм.
- Я кажу не про холостяків, - відповів Оуен. - Я маю на увазі тих, хто веде нормальне життя.
- А як щодо тих грошей, котрі лежать у поштових відділеннях, ощадних касах, будівельному товаристві і Фонді допомоги бідним? - спитав Красс.
- Більша частина цих грошей належить людям, котрі займаються комерцією або мають якісь інші джерела прибутку, крім своєї заробітної плати. Трапляються такі, котрі вміють облаштуватись - наприклад, здають кімнати, - і тому власне помешкання їм обходиться даром. В інших йдуть працювати жінки. Або знову ж таки людям трапляється вдала справа, і вони працюють понаднормово багато годин. Але всі ці випадки - вийняток.
- А я кажу, що одружений чоловік ніколи гроша не відкладе! - гукнув Харлоу. - Навіть якщо буде щосили заощаджувати на всьому і жінку з дітьми тримати напівголодними.
- Вірно, вірно, - підтвердили всі, окрім Красса та Слайма, котрі мали вклади у ощадній касі.
- Тоді значить, - сказав Оуен, - що заробітна плата, котру отримують люди з четвертої графи, не є еквівалентною роботі, котру вони виконують.
- Що значить “еквівалентна”? - загарчав Красс. - Якого біса ти не говориш простою англійською мовою без цих дурнуватих слів, про котрі ніхто не має і гадки?
- Я хотів сказати, - повільно промовив Оуен, - що все в нашому суспільстві робиться руками представників четвертої графи. За свою роботу вони отримують гроші, а створені ними речі переходять у власність тих, хто нічого не робить. Тоді, оскільки від самих по собі грошей користі немає, робітники йдуть до крамниць і віддають їх в обмін на різні товари, ними ж самими створені. Вони витрачають - або повертають всю свою заробітну плату. Але оскільки гроші, отримані ними у вигляді заробітної плати, за цінністю не дорівнюють створеним ними речам, з’ясовується, що вони здатні придбати тільки невелику частку того, що їм потрібно. Як бачите, ці маленькі металеві кружечки - ці Гроші - є пристроєм, котрий дозволяє тим, хто не працює, грабувати робітників, відбираючи в них більшу частину продуктів їхньої праці.
Запалу тишу порушив Красс:
- Все це звучить дуже красиво, але як на мене, я щось нічого не зрозумів.
- Так тоді слухай! - крикнув Оуен. - Припустимо, що робітничий клас, всі ці люди у четвертій графі, отримують за роботу заробітну плату і що ця заробітна плата відповідає виконаній роботі. Але біда-то в тому, що це все не так. Якби це було так, то Робітничий клас, витративши свою заробітну плату, зміг би купити Все, що він виробив.
Оуен замовк, і знову запанувала тиша. Жодного звуку, з котрого можна було б зробити висновок, що хтось щось зрозумів, погодився або не погодився з почутим. Мовчання, повне байдужості мовчання. Поки Оуен говорив, у Баррінгтона згасла люлька. Зараз він знову скрутив шматочок паперу, засунув його у камін і знову прикурив.
- Якби наша заробітна плата дійсно відповідала результатам нашої праці, - повторив Оуен, - ми могли б викупити не меншу частину, а Все.
Тут щось промовив Банді. Його слова викликали спалах веселощів, а коли Уонтлі голосно зіпсував повітря, веселощі зросли вдесятеро.
- Ось і відповідь, - сказав Істон, підвівся і відкрив вікно.
- Судячи із смороду, саме час тебе закопувати, - зауважив Харлоу, звертаючись до Уонтлі, котрий весело реготав, певно, вважаючи, що здорово відзначився.
- Але навіть якщо ми включимо у схему весь робітничий клас, - продовжив Оуен, - тобто, людей із третьої та четвертої графи, ми побачимо, що їхньої разом узятої заробітної плати не вистачить для того, щоб купити продукцію, виготовлену руками робітників. Загальна ціна товарів, виготовлених у цій країні торік, складає 1 800 000 000 фунтів стерлінгів, а заробітна плата, виплачена за той самий час, дорівнює лише 600 000 000. Іншими словами, за допомогою Грошової Афери в робітників було вкрадено дві третини вироблених ними товарів. Всі люди, що входять у третю та четверту графу, працюють, страждають, голодують і змагають за існування, щоб багатії (перша і друга графа) могли нічого не робити і жити в розкошах. Вони не тільки пожирають, витрачають намарно або накопичують товари, виготовлені робітниками. Коли їхні власні апетити задоволені, вони позбавляють робітників роботи, заважаючи їм виготовляти речі, котрих ті потребують. Більшість цих людей, - вигукнув Оуен, і його зазвичай бліде обличчя спалахнуло, а очі заблищали від раптового гніву, - більшість цих людей взагалі не заслуговують того, щоб їх називали людьми! Це дияволи! Їм відомо, що в той час, як вони віддаються різноманітним насолодам, поруч із ними животіють у злиднях і помирають з голоду чоловіки, жінки і маленькі діти.
Тишу, що запанувала потому, порушив Харлоу:
- Ти кажеш, що робітники мають право на всю продукцію, але ти забув, що є сировина, за котру треба платити. Робітники не виробляють її, ти ж знаєш.
- Авжеж, робітники не виробляють сировини, - відповів Оуен. - Але я не впевнений, що її створюють капіталісти чи лендлорди. Є вдосталь сировини на поверхні землі і в її надрах, але вона не приносить користі, поки до неї не докладено праці.
- Ну ось бачиш, а земля належить лендлордам! - необережно випалив Красс.
- Мені це відомо, і ви, звісно, вважаєте, що вся країна за правом належить купці людей…
- Я мушу закликати доповідача до порядку, - перебив Філпот. - Земельне питання сьогодні не стоїть на повістці денній.
- Ти ось тут казав про робітників, у котрих віднімають майже всі цінності, котрі вони створюють, - сказав Харлоу. - Але ти забуваєш що далеко не все робиться вручну. А як бути з речами, котрі створюють машини?
- Самі машини теж повинні належати робітникам, - відповів Оуен, - але вони, звісно, не належать робітникам, обдуреним за допомогою Грошової Афери.
- А хто їх винайшов, ці машини? - запитав Красс.
- На це питання не відповім ні я, ні ти, ні хтось інший, - сказав Оуен. - Але, само собою, ці люди були не з класу багатих нероб, чи лендлордів, чи підприємців. Майже всі винахідники жили і померли в бідності, часто навіть у страшному зубожінні. Винахідників теж грабував клас експлуататорів.
На сьогодні немає людей, котрі могли б з твердою упевненістю заявляти, що це саме вони винайшли машини, котрі зараз існують. В кращому випадку вони додали щось до ідей тих, хто працював до них. Навіть Уатт і Стівенсон тільки вдосконалили парову машину і локомотив, винайдені раніше. Говорячи серйозно, ваше питання нічого спільного не має з тією темою, котру ми обговорюємо зараз: ми ж тільки намагаємося з’ясувати, чому більшість людей позбавлені благ цивілізації. Одна з причин полягає в тому, що більша частина населення зайнята марною працею, і майже все із того, що створюється руками робітників, відбирається в них і використовується тими, хто не має на це права.
Робітники виготовляють усе! Якщо ви пройдетесь по вулицях міста чи поселення і подивитесь навкруги, то все, що ви побачите, - Фабрики, Машини, Будинки, Залізні дороги, Трамвайні колії, Канали, Меблі, Одяг, Харчі і сама дорога , або тротуар, на котрому ви стоїте, - все вироблено робітничим класом, котрий витрачає всю свою заробітну плату, щоб викупити лише невелику частину того, що він виготовляє. Відповідно, те, що залишається власникам, являє собою різницю між істинною вартістю виконаної роботи і грошима, котрі за неї заплатили. Цей систематичний грабіж відбувається покоління за поколінням, цінність накопиченої здобичі надзвичайна, і все це, всі цінності, що належать багатіям, є за правом власністю робітничого класу. Їх у нього вкрали за допомогою Грошової Афери…
На певний час запанувала гнітюча тиша. Людям було не по собі. Вони здивовано дивились один на одного і на діаграми на стіні. Їх примусили трохи поміркувати над собою, а до цього заняття вони звички не мали. Їх з дитинства привчили не довіряти своєму здоровому глузду, передавати “роздуми” своїм “пастирам”, господарям, взагалі тим, хто “вище за них”. Протягом всього життя вони наслідували цей принцип, вони звикли сліпо і безтямно вірити у мудрість і людяність своїх пастирів і господарів. З цієї ж причини вони та їхні діти все життя були напівголодні та напівголі, в той час як “обрані”, ті, хто нічим не займались, крім роздумів, ходили у шовках і щоденно харчувались вишуканими стравами.
Декілька людей піднялись зі своїх місць і уважно вивчали діаграми, котрі Оуен накреслив на стіні. Майже всі решта ламали голови, намагаючись вигадати, що ж сказати на захист тих, хто їх грабує, відбираючи продукти їхньої праці.
- Я, чорт забирай, не бачу жодного сенсу в тому, щоби лаяти багатіїв, - сказав нарешті Харлоу. - Завжди на білому світі були багаті і бідні, і завжди будуть.
- Звичайно, - сказав Слайм. - І в Біблії говориться, що бідність буде завжди.
- А яку ж систему, цур їй та пек, ми, по-твоєму, мусимо завести? - не вгавав Красс. - Якщо все неправильно, як зробити по-іншому?
Тут всі оживились і радісно переглянулись. Ну звісно! І думати про це не треба! Нічого й ніколи не можна змінити: завжди так було і завжди так буде.
- Ви все вірите, що нічого змінити не можна, - сказав Оуен. - Навіть не намагаючись нічого до пуття з’ясувати, ви переконуєте себе: ні, нічого не поробиш, і чомусь радієте, замість того, щоб засмучуватись!
Слухачі розгубились, хтось знічено пирхнув.
- Ну, а сам ти як думаєш усе змінити? - спитав Харлоу.
- Щоб це змінити, треба спершу просвітити людей, щоб пояснити їм істинну причину їхніх страждань, а потім…
Ну, знаєш, - самовдоволено посміхаючись, перебив Красс, - Я, чорт забирай, знайду когось порозумніше за тебе, якщо надумаю просвіщатись!
- Я не хочу, щоб мене просвіщали до темряви, - смиренно завважив Слайм.
- Але яку ж ти все-таки пропонуєш систему? - усе домагався Харлоу. - Якщо ти не віриш в розподіл грошей порівну, як же ти збираєшся це все міняти?
- Не знаю, як він збирається це міняти, - єхидно вставив Красс і, глянувши на годинник, підвівся, - зате знаю, що часу - дві хвилини на другу!
- Наступна лекція, - сказав Філпот, звертаючись до присутніх, - відбудеться завтра, у звичний час. Мій смиренний обов’язок попросити містера Оуена проголосити його широко відому своєю нестерпністю промову на тему “Робота і як від неї ухилятись”.
- Запрошуються всі бажаючі просвітитись або всі ті, хто не отримають сьогодні розрахунок, - похмуро завважив Істон.
Переклад: Мольфарка