Славне місто Друскінінкай
Шедевральна відпустка у Литві:
Санаторій "Егле" - Друскінінкай
Найкрупніший бальнеологічний курорт Литви відомий перш за все своїми лікувальними грязями, які видобувають з навколишніх боліт, ну і мінеральною водичкою. Водичка за властивостями трохи поступається нашій трускавецькій нафтусі, але грязі унікальні.
Я спробувала вперше в житті прийняти декілька грязевих ван (цікаво ж було, що воно таке!:-)) - дуже-дуже приємна процедура. Я була здивована. Cпочатку, навіть, і чути не хотіла, бо думала, що воно гидке та вонюче, а, насправді, виявилось, що запаху ніякого немає, що на дотик вона дуже м'ягенька та ніжна, а на вигляд так, навіть, гарна: чорна-чорнюща та блискуча. І слово "грязь" зовсім не підходить для такої приємної та корисної субстанції:) А яка після неї шкіра, мммм! - як у немовляти:)
Сам курорт Друскінінкай дуже розвинений - багато санаторіїв, дорогих СПА-готелів, приватних вілл. Для мешканців міста та гостей є міська грязеводолікарня, є недорогий приватний сектор. На будь-який смак та кошти можна відпочити та полікуватись.
Санаторій "Егле", в якому відпочивали ми, розташований в найвіддаленішому районі міста. Проте, в цьому й найбільша його принада, бо, як я вже розповідала, він з усіх боків оточений шикарним сосновим лісом. До центру центру міста ми діставались маршрутками - це спочатку, а потім, коли я більш-менш вже навчилась їздити, то на велосипедах, адже в Друскінінкаї, як і по всій Литві, існує щільна мережа якісних велодоріжок.
Питання: а навіщо взагалі було майже кожного дня їздити в Друскінінкай, коли під боком була своя розкішна природа та маса вселяких розваг?
А щоб погуляти ось в такій красі:
На панорамі центральний парк в Друскінінкаї. Надзвичайно великий, неосяжний, і там десь далеко він, взагалі, переходить в ліс. Ставки з пляжами, фонтани, водні та спортивні розваги, затишні куточки, ну і звичайно, цікаві пам'ятники - все тут є. Ми, як любителі познімати цікаві скульптури, останньому були дуже раді.
"Між двох баранів" :)
Фото вгорі - із нашої постійної серії "Володя та пам'ятники". Щоб компенсувати те, що ми не дуже гарні фотографи, ми придумуємо собі власні фотопроекти :-) Для даної серії відбираються тільки оригінальні пам'ятники: лєніни в кепках не підходять.
Наступне фото - з іншої улюбленої серії "Лавочка" (друзі по фейсбуку добре з нею обізнані, бо ми викладаємо її завжди візразу після повернення з мандрів)
Друскінінкайська "Лавочка":
Так би сиділа на лавочці в цьому парку: спокій, тиша, зелень, повітря... краса! Але це ще не все - там же просто рай для велосипедистів! Що доріжки, що маршрути, що краєвиди!
Ганяю:)
Культурне життя в курорті на висоті: декілька цікавих музеїв, виставки, музичні вечори, ну і театр! І не просто театр, а цілий театральний фестиваль, що традиційно проходить тут влітку і збирає колективи з усієї Литви. Ми відвідали дві вистави, одну з яких давав Вільнюський театр російської драми - шалено сподобалось!
Символ фестивалю:
В старовинному костьолі (це його верхівка на першій панорамі вгорі)
два рази на тиждень проходят вечори огранної музики:
Поряд з костьолом на тій же панорамі видно симпатичний будиночок - це музей історії міста.
Тут зворотній бік музею, від якого починається пішохідна Вільнюська алея
з чудирнацькими, але такими милими скульптурами:
Через все місто тече річка Неман (той самий!)
з неймовірно мальовничими берегами:
В старовинній будівлі на набережній міститься міська грязеводолікарня:
Територія санаторію "Білорусь", якою ми трохи погуляли,
виявилась хоч і не такою великою, як у нашого санаторію, але досить приємною:
Традиційна литовська прикраса будь-якого простору обов'язково повинна бути з дерева:
Старовинні дерев'яні корпуси - приклад литовської курортної архітектури:
Ще одна старовинна вілла:
Шикарний Гранд СПА-готель "Литва":
А це святе! Це з Донатасом Баніонісом.
Ми належимо до палких його прихильників. Так-так, ми з тих часів, коли він був справжньою Зіркою:))
Ця лавочка стоїть перед готелем "Литва", мабуть тому, що він любить відпочивати в цьому готелі.
Приклад сучасних невеличких затишних готельчиків:
Ну і без традиційної литовської дерев'яної хати
невеличкий огляд міської архітектури був би не повним:
Так прикрашають своє житло:
No comments :)))
В Друскінінкаї міститься меморіальний будинок-музей Чюрльоніса, найвідомішого литовського художника та композитора. Це ще одна дуже знакова для нас постать. Я обов'язково напишу про нього окремий пост. Але поки не написала, то раджу всім відвідати його музей в Каунасі. Він дає надзвичайно сильне емоційне завантаження та поштовх до непростих думок. І дуже надовго.
Тут Чюрльоніс провів дитинство:
В музеї є невелика експозиція його робіт, точніше копій.
Мені вона багато чого нагадала з улюбленого.
Цікавий невеликий музей сучасного мистецтва:
На вулиці, що веде до музею, ось така художня лавочка.
Горщик з квітами, що на дереві, видно?)) Так прикрашають вулиці))
А так прикрашають галявини. Ну хіба не диво-дивне?!!
А я говорила, що в Литві справжній культ дерев'яної скульптури.
Покажу ту ж саму скульптуру з іншого боку:
я так думаю, що тут записана казка про того дідуся.
Яка філігранна робота!
Ця фотка мені страшенно подобається! Я може все життя мріяла, щоб так було:))
А поки наші коні відпочивають, ми насолоджуємось краєвидами Нямунаса з крутих схил:
І ось така природа в 5 хвилинах від самісінького центру Друскінінкаю!
Останнім часом мешканці скаржаться на те, що в них стало більше автівок, і повітря вже не таке чисте, як раніше. Адже нещодавно там відкрили величезний аквапарк та критий гірськолижний (!!!) курорт. Все це для приваблювання туристів, і особливо молоді.
Ну, я вже не знаю, яке те повітря було у них раніше, може, золоте, але, я так скажу, що і тепер воно дуже і дуже непогане:)
Особисто я закохалась в Друскінінкай - культурне, приємне та корисне для здоров'я місто! І хотіла б там жити. От чесно!
В наступній частині розповім про Дзукію, лісовий край казок та легенд...
Санаторій "Егле" - Друскінінкай
Найкрупніший бальнеологічний курорт Литви відомий перш за все своїми лікувальними грязями, які видобувають з навколишніх боліт, ну і мінеральною водичкою. Водичка за властивостями трохи поступається нашій трускавецькій нафтусі, але грязі унікальні.
Я спробувала вперше в житті прийняти декілька грязевих ван (цікаво ж було, що воно таке!:-)) - дуже-дуже приємна процедура. Я була здивована. Cпочатку, навіть, і чути не хотіла, бо думала, що воно гидке та вонюче, а, насправді, виявилось, що запаху ніякого немає, що на дотик вона дуже м'ягенька та ніжна, а на вигляд так, навіть, гарна: чорна-чорнюща та блискуча. І слово "грязь" зовсім не підходить для такої приємної та корисної субстанції:) А яка після неї шкіра, мммм! - як у немовляти:)
Сам курорт Друскінінкай дуже розвинений - багато санаторіїв, дорогих СПА-готелів, приватних вілл. Для мешканців міста та гостей є міська грязеводолікарня, є недорогий приватний сектор. На будь-який смак та кошти можна відпочити та полікуватись.
Санаторій "Егле", в якому відпочивали ми, розташований в найвіддаленішому районі міста. Проте, в цьому й найбільша його принада, бо, як я вже розповідала, він з усіх боків оточений шикарним сосновим лісом. До центру центру міста ми діставались маршрутками - це спочатку, а потім, коли я більш-менш вже навчилась їздити, то на велосипедах, адже в Друскінінкаї, як і по всій Литві, існує щільна мережа якісних велодоріжок.
Питання: а навіщо взагалі було майже кожного дня їздити в Друскінінкай, коли під боком була своя розкішна природа та маса вселяких розваг?
А щоб погуляти ось в такій красі:
На панорамі центральний парк в Друскінінкаї. Надзвичайно великий, неосяжний, і там десь далеко він, взагалі, переходить в ліс. Ставки з пляжами, фонтани, водні та спортивні розваги, затишні куточки, ну і звичайно, цікаві пам'ятники - все тут є. Ми, як любителі познімати цікаві скульптури, останньому були дуже раді.
"Між двох баранів" :)
Фото вгорі - із нашої постійної серії "Володя та пам'ятники". Щоб компенсувати те, що ми не дуже гарні фотографи, ми придумуємо собі власні фотопроекти :-) Для даної серії відбираються тільки оригінальні пам'ятники: лєніни в кепках не підходять.
Наступне фото - з іншої улюбленої серії "Лавочка" (друзі по фейсбуку добре з нею обізнані, бо ми викладаємо її завжди візразу після повернення з мандрів)
Друскінінкайська "Лавочка":
Так би сиділа на лавочці в цьому парку: спокій, тиша, зелень, повітря... краса! Але це ще не все - там же просто рай для велосипедистів! Що доріжки, що маршрути, що краєвиди!
Ганяю:)
Культурне життя в курорті на висоті: декілька цікавих музеїв, виставки, музичні вечори, ну і театр! І не просто театр, а цілий театральний фестиваль, що традиційно проходить тут влітку і збирає колективи з усієї Литви. Ми відвідали дві вистави, одну з яких давав Вільнюський театр російської драми - шалено сподобалось!
Символ фестивалю:
В старовинному костьолі (це його верхівка на першій панорамі вгорі)
два рази на тиждень проходят вечори огранної музики:
Поряд з костьолом на тій же панорамі видно симпатичний будиночок - це музей історії міста.
Тут зворотній бік музею, від якого починається пішохідна Вільнюська алея
з чудирнацькими, але такими милими скульптурами:
Через все місто тече річка Неман (той самий!)
з неймовірно мальовничими берегами:
В старовинній будівлі на набережній міститься міська грязеводолікарня:
Територія санаторію "Білорусь", якою ми трохи погуляли,
виявилась хоч і не такою великою, як у нашого санаторію, але досить приємною:
Традиційна литовська прикраса будь-якого простору обов'язково повинна бути з дерева:
Старовинні дерев'яні корпуси - приклад литовської курортної архітектури:
Ще одна старовинна вілла:
Шикарний Гранд СПА-готель "Литва":
А це святе! Це з Донатасом Баніонісом.
Ми належимо до палких його прихильників. Так-так, ми з тих часів, коли він був справжньою Зіркою:))
Ця лавочка стоїть перед готелем "Литва", мабуть тому, що він любить відпочивати в цьому готелі.
Приклад сучасних невеличких затишних готельчиків:
Ну і без традиційної литовської дерев'яної хати
невеличкий огляд міської архітектури був би не повним:
Так прикрашають своє житло:
No comments :)))
В Друскінінкаї міститься меморіальний будинок-музей Чюрльоніса, найвідомішого литовського художника та композитора. Це ще одна дуже знакова для нас постать. Я обов'язково напишу про нього окремий пост. Але поки не написала, то раджу всім відвідати його музей в Каунасі. Він дає надзвичайно сильне емоційне завантаження та поштовх до непростих думок. І дуже надовго.
Тут Чюрльоніс провів дитинство:
В музеї є невелика експозиція його робіт, точніше копій.
Мені вона багато чого нагадала з улюбленого.
Цікавий невеликий музей сучасного мистецтва:
На вулиці, що веде до музею, ось така художня лавочка.
Горщик з квітами, що на дереві, видно?)) Так прикрашають вулиці))
А так прикрашають галявини. Ну хіба не диво-дивне?!!
А я говорила, що в Литві справжній культ дерев'яної скульптури.
Покажу ту ж саму скульптуру з іншого боку:
я так думаю, що тут записана казка про того дідуся.
Яка філігранна робота!
Ця фотка мені страшенно подобається! Я може все життя мріяла, щоб так було:))
А поки наші коні відпочивають, ми насолоджуємось краєвидами Нямунаса з крутих схил:
І ось така природа в 5 хвилинах від самісінького центру Друскінінкаю!
Останнім часом мешканці скаржаться на те, що в них стало більше автівок, і повітря вже не таке чисте, як раніше. Адже нещодавно там відкрили величезний аквапарк та критий гірськолижний (!!!) курорт. Все це для приваблювання туристів, і особливо молоді.
Ну, я вже не знаю, яке те повітря було у них раніше, може, золоте, але, я так скажу, що і тепер воно дуже і дуже непогане:)
Особисто я закохалась в Друскінінкай - культурне, приємне та корисне для здоров'я місто! І хотіла б там жити. От чесно!
В наступній частині розповім про Дзукію, лісовий край казок та легенд...